Емоції дороги

Сьогодні багато часу провів за кермом, а не за компʼютером. Тож хочу як вправу повернутися до теми емоцій та розглянути базові емоції, які можна відчути від звичного процесу водіння машини.

• Страх — в мʼякій формі, це головна емоція водіння — бо страх це увага до всіх можливих ситуацій на дорозі — зміни смуги, неуважні водії, ями. До речі, нудьга за кермом — це, на мою думку, дизасоціація саме від свого страху: більшість часу нічого не відбувається, тому бути уважним нудно, та нам простіше думати про щось інше.
• Гнів — теж всім знайомо, коли тебе підрізають або блимають фарами, тобто порушують твої дорожні кордони.
• Сором — типова емоція, симетрична до гніву. Коли це ти сам був необережний та спричинив проблеми.
• Тривога — зазвичай це про те, чи встигнемо ми туди, куди збираємось. Але ж таки можна тривожитись на майбутні ускладнення (погоду, затори.)
• Замішання — коли незрозуміло, куди їхати, або де паркуватись — інколи варто зупинитись та зʼясувати, ніж продовжувати дорогу.
• Смуток — коли не загальмував до камери контролю швидкості, та знаєш, що штраф вже прямує до тебе.
• Заздрість — завжди є крутіші машини та кращі водії.
• Щастя — це коли водити тобі подобається, автівка улюблена, а дорога вільна. Щоб відчувати щастя, треба реально любити водіння, тож, зрозуміло, це не для всіх.
• Радість — це приєднання до дорожнього руху. Теж круте відчуття — коли ти — як частина колосального організму дороги та водіїв, який весь служить єдиній задачі — щоб всі дістались до своєї точки призначення. Радість — це коли фура вмикає правий, бо готова тебе пропустити, та коли ти підморгуєш їй аварійкою у відповідь. Коли сам шикуєшся в правий ряд, щоб пропустити. Дуже, до речі, буддистська емоція.