Стендап Сьогодні

Що я зробив, що я хочу зробити, і що це все значить.
Повсякденні здобутки в форматі стендапу.
Детальніше в статті

Підписатись на RSS
📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni
🦣 @stendap_sogodni@shevtsov.me в Федиверсі

Раніше

Пізніше

23.09.2025

Як працюють Apple Shortcuts

Трохи вирішив зʼясувати, як воно все влаштоване. Звідки беруться дії в Shortcuts та як додати власні?

(Якщо ти ніколи не бачив Shortcuts: це система візуального програмування, недалека від Scratch. Там є зручності імперативного програмування — змінні, умови, цикли. Але головним чином програма складається з викликів дій різних застосунків та передавання даних між ними.)

Виявляється, під капотом в Shortcuts сидить фреймворк App Intents. Це повноцінна модель API для твого застосунку. В прямому сенсі — через Intents можна експортувати виклики функцій з параметрами та навіть із власними типами даних. Та ще й документувати їх. Та відповідальні розробники цим користуються.

Приємно, що App Intents побудований на Swift, бо минула технологія - AppleScript - потребувала неприємних файлів конфігурації, які я так і не опанував. А також, як і більшість сучасних технологій Apple, код App Intents працює на всіх платформах.

Також App Intents неначе можна викликати ще й через Siri та Spotlight, але я, чесно, ніколи цим не користувався та навіть про це не знав.

Затьмарює тільки те, що застосунки не можуть викликати дії інших застосунків напряму. Це дозволено тільки системним інструментам. Як я розумію, задля безпеки — бо моделі дозволів тут немає (та не потрібно, поки кожна дія викликана користувачем.) Зате застосункам доступні готові скрипти Shortcuts. Ба більше, для них навіть є CLI. Але спочатку користувач мусить сам створити цей скрипт.

22.09.2025

Система пріоритизації WiLSoN

Вигадав для себе систему пріоритизації задач на заміну старої Must, Should, Could, Won’t. Ну бо не тільки скорочення не подобається, але ще й така схема оцінювання часто дає хибу: наприклад, в проєкті може бути багато задач Must для остаточного випуску, але не потрібних для MVP. Різниця між Should та Could надто розмита та мало корисна. А Won’t хоч звучить красиво, але рідко застосовується за призначенням, бо шкода відмовлятися від непрактичних, зате привабливих смаколиків.

А головне, для мене, що ця система мало казала про порядок виконання задач. За довгі роки практики я ледве можу згадати випадки, де я робив Must перед Should тільки тому, що це Must. Тому у своїй системі я приділив увагу саме порядку виконання.

Wild - дико — це задачі, які може й звучать цікаво, але зовсім нереалістично. Може, це величезна купа роботи. Може, це щось не дуже цінне. Одним словом, балансу “ціна-вигода” тут немає. Такі задачі можна переглядати раз на квартал, бо згодом нереальне може стати досяжним, та й пріоритети змінюються. (Звісно, зовсім зайві задачі немає сенсу зберігати.)

Later - потім — тут те, що ми точно хочемо зробити, але з якоїсь причини незрозуміло, коли. Знову — може, це великий вклад зусиль, а може, зараз ця задача не в пріоритеті та є щось важливіше. Цей список переглядаю раз на місяць — якщо справи рухаються, то його рано чи пізно треба зробити.

Soon - скоро — ці задачі ми готуємо до виконання, бо час для них настав. Але вони не горять та можуть почекати, поки звільниться ресурс. Власне, наявність цього списку каже, що ресурс в нас не нескінченний, та краще не починати нових справ, доки не закінчиш початі. Втім, має сенс детально планувати ці задачі вже зараз, зокрема щоб більше про них зрозуміти… та можливо, відкласти на потім? Або переглядати раз на тиждень, щоб поступово починати.

Now - зараз — це або те, що ми вже робимо, або те, що мусимо почати негайно. Звісно, хотілося б щоб задачі починалися тільки заплановано, але всі знають, що щодня на тебе звалюється щось нове та негайне. Як писав вище, важливо розрізняти, що дійсно потрібно вже почати, а що почекає своєї черги.

А разом ці категорії складаються в красиву назву WiLSoN. По-перше, порядок літер тут вірний. По-друге, голосні навіть правильно продовжують слова (Wild та Soon.) По-третє, Wilson навіть має непоганий тематичний зміст: “народжений волею”. Ще б перекласти влучно українською — та я був би повністю задоволений.

19.09.2025

Робота з Apple Reminders через Shortcuts

Вже писав, що користуюся Apple Reminders. Зокрема, для сповіщень за геолокацією. Гадаю, краще нехай це вже робить вбудований застосунок.

Сьогодні мав думку використати сповіщення за локацією, щоб не забувати про особливо злу яму на дорозі. В теорії, Reminders з цим легко впораються. Є тільки одна проблема: чомусь в застосунку немає можливості вказати довільну локацію. Тільки пошуком за адресою. Вибору на мапі теж немає. Ну і як мені вказати випадкову точку на трасі?

(Ситуація доволі безглузда, бо нагадування будуть працювати з будь-якою адресою. Я б зрозумів, якщо було б тільки нагадування “вдома” чи “на роботі”, але ж ні! Чому тоді не можна вказати координати?)

Нарешті знайшов рішення: Apple Shortcuts! Бо тут є дія “Перетворити текст на URL Apple Maps”. Зокрема, і координати вона підтримує. (Адресу чи інший пошуковий запит — теж.)

А потім той URL Apple Maps можна передати в дію “Створити нагадування” та… створити нагадування. Тут все логічно. І все! Нагадування створено. А напряму через застосунок Reminders вказати URL локації не можна, я перевіряв.

Ось така дивна ситуація - UI продукту Apple не дотягує, зате автоматизація від тих же ж Apple заповнює діри та робить неможливе можливим.

18.09.2025

Зони відповідальностей

Раджу провести таку вправу: перелічити власні зони відповідальностей. Зона відповідальності — не обовʼязково значить, що ти єдина особа, відповідальна за цю зону. Таке визначення більш корисно для менеджменту. А для мене (та за GTD) ці зони ділять не підприємство, а твої власні турботи та прагнення. Тобто зони відповідальності — це вичерпний перелік всіх сфер життя (в даному разі — робочого), де можуть виникати нові справи (проєкти).

Ось (неповний) перелік моїх зон з роботи:

Аксіомою роботи є те, що тебе наймають робити одне, але зрештою перелік обовʼязків розширяється. Тому корисно інколи робити такий “аудит”.

17.09.2025

Коли не треба очікувати впорядкованості

Є такий момент у програмуванні, що оскільки ми можемо перелічити колекцію, то це натякає на наявність порядку. Бо перелік завжди відбувається в якомусь порядку! Важливо памʼятати, що не всяка колекція має порядок, та знати, які приклади з твого середовища його не мають (або навпаки, мають.)

Проблема ускладнюється тим, що рідко яка колекція повертає елементи у випадковому порядку. Навпаки, більшу частину часу ми будемо бачити саме той порядок, який очікуємо. Наприклад, порядок, в якому ми додавали елементи. Аж поки у підступний момент не випаде інший та не зіпсує нам всю логіку.

Наприклад: структура даних словник (вона ж hash) наче зазвичай не є впорядкованою. Але в ній можна перебрати елементи. Та скоріше за все, вони повернуться в порядку додавання. Тільки покладатися на це не можна. Чи можна? В Ruby та Python цей порядок гарантований мовою! А в JavaScript чи Go - ні. Ото й кажу — знай своє оточення.

Також реляційні бази даних не мають ніякого “порядку за замовчуванням”, а вертають результат запиту в довільному, зручному для бази порядку. Може це в порядку за ключем. А може, це лише збіг, бо насправді — в порядку додавання. А взагалі не варто відгадувати, треба явно задавати порядок командою ORDER BY, якщо він тобі потрібний.

Коли архітектор серйозно ставиться до цієї проблеми, то порядок перебору буде дійсно випадковий, щоб на нього ніколи не можна було покластися. Мені відомо, що саме так робить Go - ось живий приклад, де кожен запуск дасть інший порядок ключів.

16.09.2025

Модуль encoding/json/v2 в Go

…А головне що мені, щоб читати довільні атрибути JSON, довелося ще й використати новинку.

Місяць тому вийшов Go 1.25. Проміж іншим, там зʼявився новий модуль для роботи з JSON - encoding/json/v2. За домовленостями Go це як той самий модуль, тільки другої версії — але технічно як раз ця версійність і дозволяє повністю змінити не тільки реалізацію, а й інтерфейси. (Та, по-правильному, поки не впровадиш нову версію, модуль мусить зберігати повну сумісність, хоча на практиці це постійно порушують.)

Я вже до того спробував замінити json на json/v2 в іншому проєкті, але як раз зіткнувся з несумісністю деяких інтерфейсів та відклав, бо великої потреби в оновленні не було. Та й модуль поки експериментальний та потребує особливих параметрів компіляції.

А тут раптом виявляється потреба прочитати невідомі атрибути. Звісно, це легко зробити, якщо прочитати JSON у map[string]interface{}. Проте потім доведеться вручну зчитувати відомі атрибути. Ну або можна власний UnmarshalJSON() реалізувати — теж вручну. Це мені не до вподоби. Я хотів би все, що знаю, прочитати у типізовану структуру, а потім решту вже в map.

Та, виявляється, це одна з можливостей нового пакета. Якщо в структурі присутній атрибут з потрібною анотацією json:",unknown" - він й отримає всі невідомі значення. Ото й все, що треба було зробити!

Цікаво, що я не бачу такої можливості в жодному сторонньому модулі. Хіба що є відомий підхід з іншого боку — модуль mapstructure, яким можна з нетипізованого map утворити структуру.

А ще важлива причина чекати json/v2 - там зʼявилося справжнє читання та запис потоком. Бо як я дізнався, стандартний модуль json завжди буферизує весь текст об’єкта — тут можна почитати. Це, прямо кажучи, бентежить. Хоча, звісно, є багато інших модулів, які це вирішують. Мені, поки що, завжди вистачало стандартного.

15.09.2025

JCT 0.1.0 - краще перетворення JSON Canvas на Markdown

На вихідних розширив можливості JSON Canvas Tools… бо мені було треба. А саме, почав перекладати власні канви на списки, та виявилося, що наївного перетворення замало.

Взагалі воно й так не було зовсім наївним — я принаймні знаходив кластери вузлів зі звʼязками та перетворював їх у вкладені списки. Але того мало.

По-перше, хоч всіх нюансів розташування в просторі не передати, є один зрозумілий: групи. В JSON Canvas група — це лише спеціальний тип вузла group, явної вкладеності немає. Зате цю вкладеність легко обчислити за координатами вузлів — що, я гадаю, й робить Obsidian, коли ти перетягаєш всі вузли в групі разом із самою групою. А в мене тепер кожна група стає заголовком в Markdown.

Друге, та досить просто, на канві можуть бути зображення. Для них немає особливої розмітки — лише вузли типу file - для локальних зображень, або link - для URL. Можна, звісно, залишити їх в Markdown посиланнями, але щоб було зручніше, я перевіряю розширення посилання, та виводжу з відповідною розміткою.

Нарешті, багато в кого канва доповнена нестандартними атрибутами — в мене ось такі. Щоб їх не загубити, я виводжу всі нестандартні атрибути у Markdown. Спочатку хотів показати їх просто JSONом, але не так зручно мати JSON всередині тексту. Тому натомість виводжу у вигляді key=value. Потім я можу звичайною заміною тексту перекласти їх в щось красиве.

12.09.2025

Мій місяць з монітором глюкози

Десь із місяць тому сестра нахвалила мені монітор глюкози FreeStyle Libre 3 Plus. Це, звісно, в першу чергу рішення для хворих на діабет. Але для здорової людини монітор відкриває цікавий погляд на один з важливіших біохімічних процесів в нашому тілі. Сьогодні — розповідь про технічну сторону.

Що з себе складає монітор глюкози? Це розміром з монету біла шайбочка, яка наклеюється на задню поверхню плеча. Від неї під шкіру йде волосина міліметрів пʼять — вона й “бачить” рівні глюкози. Монітор живе два тижні, потім ставиш новий. Ніякого іншого обслуговування не потребує. Ніяких обмежень не накладає, я, наприклад, спокійно собі плавав.

Наліпити його дуже просто. Для того монітор продається вже в спеціальній касеті. Притискаєш її до чистої шкіри, всередині відстрілює за долі секунди голка, вживляє датчик та наліпляє сам пристрій. Процедура буквально моментальна та не потребує ніякого досвіду. Після вживлення може кілька хвилин трохи поболіти та й усе. Коли знімаєш, сліду практично не залишається, хіба що від клею.

Окремо продається круглий пластир, який можна наклеїти для захисту зверху. Я два тижні ходив з ним, два — без. Не відклеювалося ані так, ані так. Пластир в кілька разів більше за площею, зате не має твердого краю. Отже, вже точно ніде не зачепишся — бо пристрій такий непомітний, що ти про нього просто забуваєш. До речі, неочевидний факт: місце вживлення датчика є відкритим назовні — бо ж він вживляється голкою. Тож в моніторі є для цього маленький отвір, і в цей отвір затікає вода та й усе інше. Тому мені, мабуть, більше сподобалося накрити все пластиром.

Для перегляду інформації сучасні датчики підʼєднуються просто до телефону. І тут виявляється, що в Україні офіційно вони недоступні, бо застосунку в нашому App Store немає. Де ж я брав датчик? А на Промі — їх прямо багато. Тож очевидно, що люди користуються. Як вони знають, що треба звернути увагу на країну походження датчика та встановити застосунок з App Store тільки цієї країни? (Наприклад — Німеччини.) Перед цим зареєструвати окремий обліковий запис Apple? Вийти зі свого запису тільки для App Store, зайти в новий, встановити застосунок та повернутися назад? Я чесно не уявляю.

Із застосунку створюєш обліковий запис, підносиш телефон до вже вживленого монітору, він його підʼєднує та за годину починає видавати показники в реальному часі. А про те, що там він показує - вже наступного разу.

PS. Виправив підписку на Патреоні - як виявилося, щомісячна підписка там можливість відносно нова.

11.09.2025

Оптичне вирівнювання

Сьогодні на роботі навчили явища, з яким я зіткнувся на власному досвіді, але не знав, що це прямо базова дизайнерська практика.

Виявляється, що гармонійний дизайн не завжди є математично “ідеальним”. Та навпаки — розташовані “точно” предмети доводиться посунути, щоб вони ще й мали гарний приклад. Цей спосіб називається оптичне вирівнювання.

Мабуть, найпоширеніший приклад — це центрування тексту кнопки за вертикаллю. Розмір тексту враховує й великі літери, але буде гармонійніше, якщо вирівняти центр саме малих літер. Бо головна “маса” підпису складається саме з них.

Або ще приклад: якщо поруч стоять квадрат та коло “однакового розміру”, то діаметр кола повинен бути трохи більшим за сторону квадрата. Тут легше зрозуміти, бо фактично повинна збігатися площа фігур.

Але то все дрібниці. Колись я робив собі значок для проєкту та намалював оцей цікавий трилисник. Він, взагалі-то, має центральну симетрію. Математичну, без жодних трюків. Проти коли я захотів розмістити його в колі, то з центральним розміщенням значок був незбалансованим, наче “задраним нагору”. Тоді я просто вручну підібрав зсув вниз, та дуже бентежився “неідеальністю” рішення. А тепер дізнаюся, що так всі роблять! І це абсолютно нормально.

Як дуже схожий поширений приклад: трикутна кнопка “Play” теж не відцентрована!

Такий він, дизайн — не про цифри, а про відчуття.

10.09.2025

Питання для продумування проєктів

Продумати справи до кінця звучить красиво, але як це зробити? На практиці часто опиняєшся в стані, коли в голову нічого не йде. Особливо із тими проєктами, які вже застрягли та не рухаються. Але і з новими теж буває що думці нема за що зачепитися. Власне, так потім і опиняєшся з задачами, які наче потрібні, але навідсіч непідступні.

Отже, я для себе збираю потроху список питань, які освітлюють той чи інший аспект справи. Це не анкета — не потрібно відповідати на всі з них. Достатньо знайти ту відповідь, яка зсуне справу з місця. Ну або переконає відмовитися чи пересунути на пізніше — це теж гарний результат.

Ось поточний список. Ставиш перед очима назву наступної справи та медитуєш на нього. Сподіваюся, можна не казати, що всі відповіді треба записувати, щоб наступного разу не починати все наново.

Раніше

Пізніше