Стендап Сьогодні

Що я зробив, що я хочу зробити, і що це все значить.
Повсякденні здобутки в форматі стендапу.
Детальніше в статті

Підписатись на RSS
📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni
🦣 @stendap_sogodni@shevtsov.me в Федиверсі

Раніше

Пізніше

14.02.2024

Автозберігання у SwiftData

Як писав, SwiftData дуже відрізняється від рішень зберігання даних на вебі. Сьогодні переконався ще в одній суттєвій різниці.

У SwiftData всі зміни зберігаються автоматично. Коли ти змінюєш значення поля — воно відразу заноситься в базу. Збереження відбувається, як розумію, “миттєво”, а точніше, по закінченню поточного “циклу виконання” (тобто коли контроль повертається від програми до системи).

Це, прям, змушує переосмислити свій підхід до роботи з моделлю. Наприклад, валідація має відбуватись окремо. Та створювати обʼєкти моделей можна тільки тоді, коли вони готові бути збереженими (та стати доступними в будь-якому іншому контексті.) До речі, не відразу, але знайшов офіційний посібник, який радить використовувати для форм окремі змінні, а не поля моделі.

Збереження в кінці циклу виконання надає йому неявний пакетний характер: всі зміни, зроблені за один цикл, будуть збережені разом — тож автоматичне збереження має працювати достатньо ефективно, наприклад, коли ми оновлюємо тисячу обʼєктів в циклі. Та й взагалі, так воно більш передбачувано працює: наприклад, якщо перший рядок призначає одне поле, а другий — інше, то можна бути впевненим, що збережені вони будуть разом.

Спочатку я спробував вимкнути автоматичне збереження, щоб зробити код більш звичним. Проте це працює погано. Наприклад: чомусь призначення асоціації все ж завжди зберігаються автоматично. Може, я винний, але так само ймовірно, що це якийсь баг у SwiftData. Що я розумію про Swift та все навколо нього — краще дотримуватись стандартного підходу. (А може, це гарний підхід всюди, де в тебе немає глибокого досвіду.)

13.02.2024

TimeTag - прогрес, автозаповнення

CтохастичнийТаймтрекер набуває форму. Зʼясував, чому (ще) сповіщення не були надійними — виявилося, що максимальна кількість запланованих сповіщень це 64. А я створював 100. При цьому 36 (практично випадкових) сповіщень затиралися іншими, без жодних попереджень. Обожнюю, коли так відбувається.

Після цього виправлення застосунок став працювати так, як я хотів. Залишається додати ряд функцій для зручності: від можливості повторити попередній набір тегів для наступного запису, до автозаповнення тегів, спираючись на різні джерела.

Одним з таких джерел є Apple Health. В базі Health зберігається журнал сну та тренувань. Для збереження принципу випадковості я не можу просто скопіювати їх у трекер. (Нагадаю, що трекер будується на тій ідеї, що історія станів у випадкові моменти дає репрезентативну статистику.) Доведеться знайти ті (випадково заплановані) пропущені записи, що припадають, наприклад, на сон, та помітити їх як сон.

Нарешті, щоб ефективно застосувати масив проміжків сну до масиву пропущених записів, варто уникнути простого вкладеного циклу, який веде до квадратичної складності. Натомість обидва масиви потрібно відсортувати за часом, та просуватись обома масивами одночасно — а точніше, просуватися масивом проміжків, та всередині “доганяти” поточний проміжок вказівником на поточний запис. Так отримуємо лінійну складність: кожним масивом ми пройдемося тільки один раз.

12.02.2024

Failure demand

В мене є модель мислення, про яку не часто чую. Це failure demand - в моєму перекладі “попит через відмову”. Модель ця зʼявилася у сфері обслуговування, але гарно допомагає оцінювати потреби інженерних команд.

Модель каже, що попит на продукт складається з двох частин: “попит на цінність” - це звернення клієнтів для отримання від продукту того, що вони хочуть; та “попит через відмову” - це звернення тих клієнтів, які не отримують те, чого хочуть. Ніби й те, і те — попит, але тільки один приносить користь — бо попит через відмову лише виводить в нуль попередньо завдані втрати.

Так само можна розділити розробку програм. Є розробка, яка впроваджує функції, які потрібні користувачам. А є розробка, яка робить не те що потрібно. Це, в першу чергу, виправлення багів, але також і розробка зайвих функцій або розробка в такому вигляді, який буде незрозумілим та неоціненим.

В програмних продуктах завжди хочеться отримати результат швидше. Можна працювати більше — брати більше людей, збільшувати робочий день. Проте збільшення людиногодин задовольняє обидва попити без розбору. Тобто виходить, що тільки ще більше ресурсів піде на попит через відмову!

Тому, кажуть, команда повинна мати мету знижувати попит через відмову. Але, оскільки цей показник зовнішній, вплинути на нього можна не напряму, а через покращення процесів. Не тільки для уникання багів, але й кращого розуміння розробників про продукт та потреби користувач. Коли розробнику треба “взяти спринт на виправлення багів”, то перед залученням другого розробника варто зрозуміти, звідки ті багі беруться.

11.02.2024

Go 1.22

Вийшов тиждень тому Go 1.22. Для мене це чудова новина, бо цей реліз чекаю ще десь з початку осені. Не тому, що вона щось таке нове приносить, а через комбінацію обставин.

По-перше, все ж дещо нове зʼявилось у версії 1.21 - це структурне логування. Я б хотів уніфікувати все логування в проєкті навколо стандартної бібліотеки, включаючи надсилання помилок в Sentry. (Про все це напишу, як відбудеться.)

По-друге, в тій же ж 1.21 виправили цікаву помилку в розборі поштових повідомлень — а саме, повідомлень без змісту, а тільки з заголовками, що цілком дозволено стандартом. Стандарту тридцять років, а баги все виправляють. Причому оскільки бібліотека розповсюджується з Go, то я не знаю способу оновити її без переходу на нову версію компілятора та всього іншого.

Чому ж я досі не на 1.21? А там вилізла інша помилка, ще страшніша, бо сервіс геть вилітав з повідомленням fatal: morestack on g0. Довелося відкотитися на 1.20. Помилку виправили, але тільки для 1.22, а бекпорт для 1.21 так і не встиг вийти. Тож той код, якому потрібно було розбирати повідомлення без змісту, чекав на 1.22 - і нарешті дочекався.

10.02.2024

Сповіщення в iOS: не все так просто

Для проєкту стохастичного таймтрекера сповіщення видались не такою простою задачею, як я собі уявляв.

Парафразую: сповіщення — це привілей, а не право застосунку. В мене за звичкою з більш прямолінійних систем було уявлення, що скільки я сповіщень створю, стільки й зʼявиться. Але на практиці виходить не так. Є купа незрозумілих обставин, за якими сповіщення ти побачиш тільки в журналі, постфактум. Так що доведеться багато експериментувати з налаштуваннями. Наприклад, є таке як interruptionLevel = .timeSensitive. Емпірично, воно не рятує, але допомагає.

Є ще критичні сповіщення — це такі, які приходять від “Тривоги”, наприклад. Критичні сповіщення обходять всі обмеження системи (якщо користувач їх не вимкне.) На них потрібний спеціальний дозвіл, який видає підтримка Apple. Оце рівень ексклюзивності! Я для MVP спробую туди не лізти.

Ще виявилося, що зміст сповіщення повинний вказувати звук — інакше сповіщення зʼявиться абсолютно непомітно. В мене взагалі завжди звук вимкнений, тому і в цьому застосунку я планував спиратись на вібрацію Apple Watch - але щоб отримати цю вібрацію, маємо зазначити звук. Така не дуже очевидна конфігурація.

09.02.2024

Імпорт з CSV в Taxer

Сьогодні — останній день подачі податкової декларації. А значить… я дізнався про новий функціонал Таксера — імпорт операцій з CSV. (Ну, можливо, вона там існує з минулого року, але я тільки помітив.)

В сукупності з експортом CSV з кабінету ПриватБанку чи Монобанку маємо просте напівавтоматичне рішення для підготовки звітів. Та, коли мова йде про фінансові сервіси, мені спокійніше так, ніж інтеграцією через API.

Тепер, про технічну реалізацію. Таксер просить CSV в суворо фіксованому форматі. Це хоч трохи незручно, зате спрощує логіку на їхньому боці — а це значить, знижує шанс непередбачуваної ситуації. Що знов-таки вигідно під час роботи з фінансовими даними.

Щоб збудувати CSV вірного формату, можна скористатися або редактором таблиць, або написати скрипт. Я зробив невеличкий скрипт на Ruby, ділитися яким немає сенсу — він надто спеціалізований. Ну, хіба що ось розбір CSV з Монобанку.

Під час імпорту є не тільки валідація, а й “транзакційність” в тому сенсі, що якщо бодай одна операція буде хибною (уводить рахунок в мінус, наприклад), то весь CSV не буде імпортований. Думаю, всім сервісам так варто робити, бо після виправлення помилок не доведеться ще й відфільтровувати вже імпортовані рядки.

08.02.2024

Асинхронні функції з синхронними назвами

Досить багато часу провів в пошуках помилки в програмі на SwiftUI, яка була спричинена функцією removeAllPendingNotificationRequests. Ця функція видаляє всі заплановані локальні сповіщення.

В мене був дуже простий алгоритм для оновлення плану сповіщень: почистити всі, що були, та створити нові. Операція не така вже й важка, тож можна було дозволити собі таку неефективність заради спрощення логіки.

Але чомусь мої сповіщення ніяк не зʼявлялись. Я вже все перевірив: зміст, розклад, дозволи, запуск на симуляторі та на справжньому телефоні. (До речі, багато систем в iOS погано працюють на симуляторі — але сповіщення не одна з них.)

Нарешті, знайшов відповідь у документації. Виявилось, що функція removeAllPendingNotificationRequests виконується асинхронно. Тож поки я створював свої нові сповіщення, вона їх тихесенько видаляла! Ба більше, у цієї функції навіть немає ані колбека, ані іншого способу дізнатись, що вона завершилась. Напевно, задум такий, що ти її будеш викликати для остаточної зачистки, коли користувач вимкнув сповіщення — або щось таке.

На мою думку, асинхронна функція має бути очевидною. В TypeScript, наприклад, гарно повертати Promise. Або, у Swift в тому ж класі UNUserNotificationCenter є інші функції, що приймають колбек. А про цю чомусь забули.

…Щоб виправити помилку, можна отримати перелік запланованих сповіщень функцією getPendingNotificationRequests (до речі, яка приймає колбек!) та видалити конкретно їх. Або, в такому разі, можна вже й не видаляти, а пропускати при створенні.

07.02.2024

Людський фактор інтеграції

Те, що не можна забувати при виборі бази даних (або іншої підсистеми) - це те, стільки піде витрат на її інтеграцію. Особливо якщо база приходить на заміну рішенню, яке не тільки вже працює (може, з недоліками), але й вже інтегроване.

Інтеграція — це не тільки розгортування сервісу та забезпечення стабільної роботи. Інфраструктура навпаки, мабуть, найпростіша частина роботи, бо тут можна спиратись на зовнішню допомогу — зараз взагалі багато пропозицій з повним циклом обслуговування: заплатив і користуєшся.

Ні, я насамперед маю на увазі, що команда муситиме навчитися працювати з новою технологією. Від базових навичок до різних нюансів, підводних каменів і такого іншого. На це піде час. А поки отримаємо нові, небачені баги (які комусь доведеться зрозуміти та виправити.)

А друге, це переписування коду — деколи дуже суттєве. Навіть продукти, які мають ніби однаковий інтерфейс (наприклад, PostgreSQL та Redshift), при ближчому розгляді виявляють розбіжності — особливо в підходах. Там можна було робити запити в циклі — тут треба впровадити пакетний підхід. А ще десь зовсім транспонувати своє уявлення про дані.

Просто, часто чую як порівнюють технології за технічними властивостями (здатність до масштабування, ціну, можливості тощо), а про людський фактор забувають.

06.02.2024

Pkl - нова мова конфігураційних файлів від Apple

Нещодавно Apple випустила Pkl - мову програмування для генерації конфігураційних файлів. Взагалі ця тема мене займає, бо найкращі з моїх рішень — це шаблони jq для JSON та YAML з шаблонами Go - я б щасливий був замінити. Тим паче побачив [відгук] про те, що Pkl - один з найкращих внутрішніх інструментів Apple.

Що ж воно таке? Сама мова чимсь нагадує за базовим синтаксисом Terraform (тобто HCL). В ній є як повноцінні засоби програмування (навіть класи імпорти), так і типізація. Єдине, що через семантику конфігурації трохи заплутано зрозуміти, де що (наприклад, обʼєкт може успадкувати інший обʼєкт.)

Все це потрібно, щоб на виході згенерувати або JSON, або YAML, або ще декілька форматів. Тобто ідея в тому, що наш скрипт Pkl буде створювати конфігурацію для іншої системи. А система можна навіть нічого про Pkl не знати, а спокійно споживати традиційні конфігураційні формати.

Звідки скрипт бере дані? Раджу роздивитись документацію про ресурси. Наприклад, зі змінних оточення. Або навіть з запитів HTTP (наприклад, з метаданих ECS). Додати до цього повну по Тюрінгу мову, та можна реально замінити мій генератор YAML на Go. (Або генератор JSON з jq на Баші, який ще складніше підтримувати.)

До речі, про інтеграцію з Go (одну з офіційних інтеграцій.) Інтеграція дозволяє завантажувати дані прямо з файлів Pkl у структури. Тобто використати Pkl як конфігураційну частину свого сервісу. Пропонується кодогенерація, проте вона генерує тільки структурні типи. Решта коду інтерпретується — тож інтеграція Pkl тягне за собою цілий інтерпретатор. Тут я поки не бачу сенсу (хоча може з досвідом зʼявиться.)

05.02.2024

Особливості ORM CoreData/SwiftData

Робота з ORM на платформах Apple дуже відрізняється від ActiveRecord, до якого я звик. Йдеться про CoreData - офіційну ORM від Apple, яка може синхронізуватися через iCloud, проміж інших переваг рішення “від першої сторони”.

Раніше

Пізніше