Похід на Клаферкесель

08.2021
Триває завантаження...
Готово! Крути вниз
▾︎

В серпні 2021 року я нарешті отримав вакцинацію від коронавірусу, а з нею — можливість подорожувати. Першим чином хотілося потрапити в гори; тож обрав новий маршрут в перевіреній локації, та вирушив. Більше одного дня не планував, бо це був перший раз за цілий рік, планував щось відносно просте, але ефектне.

Опис маршруту

Ранкова долина

Погода видалась чудова, ані хмаринки, ані вітру.

На початку маршруту є платна стоянка (з міста їхати хвилин 20), або зупинка автобуса. Від стоянки починається широка ґрунтова дорога, по якій йдуть перші пʼять кілометрів маршруту. Шлях супроводжується легким рівномірним підйомом. По дорозі — луги, трава, корови, квіти, а також маленька річечка. Долина тут надзвичайно мальовнича, та йти легко та приємно.

Гьолінгвінкель

Приємна дорога закінчується першим серпантином — підйом на 160 м до хати Гьолінгхюте (Göllinghütte). Серпантин середньої складності. Теж добра розминка перед тим, що буде далі.

Сама хата цікава хіба що туалетом. Тут шлях розділяються — або на Грейфенбенг, або на Хохгьолінг. Вирішив відхилитись від основного маршруту та сходити подивитись на “найбільший амфітеатр у світі” - луг Гьолінгвінкель (Göllingwinkel) у підніжжя гори Хохгьолінг (Hochgölling). Перепочивши та подивившися на серйозний підйом на цю гору, повертаюсь до свого маршруту — день короткий, а йти ще далеко.

Від Гьолінгхюте починається найважча частина маршруту — спритний та крутий підйом на гору Грейфенберг (Greifenberg). Це цілих 1000 м висоти всього за 3.5 км. Тобто єдиний суцільний серпантин-сходи. Зізнаюсь, я трохи недогледів цей момент при виборі маршруту, бо на “простий похід після перерви на карантин” зовсім не тягне.

Краєвиди на підйомі відкриваються мальовничі.

Вершина

Під самою вершиною буде сідловина, озерце, та краєвид на запаморочливе провалля та подальші гірські масиви.

Далі — коротенька решта підйому, і, нарешті, Грейфенбенг — вища точка маршруту (2618 м) Краєвид навколо космічний. Але, не задля вершини я сюди йшов, тому після фотофіксації йду далі.

В цьому ландшафті немає ані дерева, тож оку нема що взяти для масштабу, та висота прірви не вгадується. Дуже тривожне, нереальне відчуття. Космос.

Плато Клаферкесель

З Грейфенбергу спускаюсь на плато Клаферкесель (Klafferkessel, що перекладається як “зяючий казан” - влучна назва). Воно розташоване на висоті 2200-2400 м та являє собою нескінченний камʼяний хаос з озерами, озерцями та калюжами.

На Клаферкеселі пасуться вівці. Ціле стадо. Їх важко помітити проміж камінням, проте легко почути.

Скільки овець знайдеш на цій світлині?

Хіба можна пройти та не спробувати літню воду на дотик? Вода в озері холоднюча, але ногам все одно приємно після годин в чоботах.

З краю плато починається дорога назад, спочатку — виснажливий спуск по камінню метрів на 600. Пейзажі знайомі — камʼяний хаос всю дорогу. Ноги вже зовсім обурені.

Steirerkas - це дуже місцевий різновид сиру, його навіть у Відні знайти складно. Він нагадує карпатську бриндзу за консистенцією, але замість кисло-солоного має землистий, грибний смак.

Від хати спускаюсь по лісному серпантину в долину - іншу, не ту, що вранці.

Прогулянка озером Райзахзее

Шлях йде вздовж озера Райзахзее (Reisachsee, 1400 м). Долина тут не менш мальовнича, ніж та, з якої починав — та ще й в золоту годину. Завершую похід вже на заході сонця.

Проводжаю сонце і закінчую шлях.

На кінець — серпантин, але вже дорогою, а не стежкою.

Поруч гуркотить водоспад Райзахсфаль. Біля водоспаду є інша, вибаглівіша траса, але мені, звісно, вже не до неї.

До машини повертаюсь на темну. Вдалий похід!
Кінець

Buy me a coffee Liked the post? Treat me to a coffee