Модуль для ядра вайб-кодом? Так!

Отже, історія. Я зібрався замінити свій ODROID XU4, який прожив — не повірите — одинадцять років! Жив би й надалі, але в нього 32-бітний процесор, та Home Assistant нарешті припиняє його підтримку.

Тому обрав на заміну ODROID M1S 4Gb, трішки посумував по тому, що версія з 8ГБ памʼяті коштує на 70 доларів дорожче, тобто майже вдвічі. На цьому тлі накладний екран VU5S за 30 доларів виглядав привабливо та вигідно, тож відразу замовив і його. (Взагалі про всю систему, мабуть, окремо напишу детальніше.)

…І тільки вже потім побачив у вікі, що драйвер є лише на стареньку офіційну збірку Ubuntu, та точно не на мій DietPi. Бо екран підʼєднується особливим шлейфом, це вам не HDMI. Ще нещодавно на цьому я б зупинився, бо в драйверах не знаюся…

Але. Тепер в мене є LLM! Код драйверів відкритий, отже, беру Cursor і кажу — ось пристрій, такий-то, екран не працює, є драйвери під офіційну ОС, зробімо під DietPi. На власній модельці Composer він впорався частково: знайшов, як увімкнути підсвітку (тобто я переконався, що екран живий!), а далі пішов в довгу гру “я трішки виправив — перезавантажмо пристрій, щоб перевірити”. Я хоч сам нічого не робив, але бути спеціалістом з перезавантаження набридло.

Тоді згадав, що також маю обліковий запис Claude, який з появою Шишки здебільшого простоює. Ну думаю, оберу в ньому режим Ultracode і нехай розбирається.

І що ви думаєте? Він за десять хвилин знайшов причину та увімкнув екран! А потім все запакував в модуль DKMS (який ще встигну опублікувати) . Я хихотів як школярка, це було настільки неочікувано. Причина, власне, була в певній несумісності налаштувань графічного порту (DSI) у власному ядрі ODROID та тому стандартному ядрі, яке використовує DietPi. Тактова частота, наявність живлення і таке інше.

Отже, так: можна взяти Claude Code та лише з базовим розумінням доробити справжні драйвери для пристрою. І якби не це, в мене не було б живого екрану ані зараз, ані, з такими темпами підтримки, ніколи.