Програмування та криза ідентичності
Результат пʼятнадцяти не дуже уважних хвилин
Ну складно воно писати про роботу останнім часом, правда. Ті речі, які мені здавалися фундаментально важливими, втратили зміст. Розповіді про досягнуті результати перетворюються на епістолярний жанр: “а я їй написав… а вона мені написала… а я їй написав… … і от!”
Когось заводить порівнювати найновітніші моделі — мене ні. Мені цікаво ділитися, тим що я здобув… але ті здобутки реально губляться на тлі швидкості виходу.
Ну от щойно захотів, щоб моя домашня панель показувала не тільки поточне навантаження на мережу та заряд батареї, а й графік останньої доби. І зробив це за пару запитів агенту. Тоді такий когнітивний дисонанс навалює — з одного боку, це настільки складна робота, що я б сам навіть не брався. Та дійсно цінний результат також. Ну а з іншого боку, я навіть не помітив, як то зробив. Та через це результат знецінюється.
От раніше я б розповів — де взяти дані серій з HomeAssistant? Які там серії є в моїх пристроїв? Як намалювати сам графік? Яку бібліотеку обрати? Як оновлювати його наживо? Тепер все це — неважливі подробиці.
І насправді це чудово! Моя праця зсунулася в бік дизайну інтерфейсу та постановки чітких задач, що — якщо чесно — завжди було улюбленою частиною роботи.
Я виявив саму потребу в графіку (бо він пояснює і режим споживання, і режим живлення — а поточні значення ні.) Визначив, які саме лінії я хочу на ньому бачити (витрати + заряд батареї — решта зайве.) Побачив, що на тому ж графіку можна фоном відрізняти періоди заживлень та відключень. Відкоригував позначки часу (бо так, хочу бачити години, а не -15 і не 8:00.)
Залишилося навчитися це бачити, цінувати та ділитися.
Абияк, моє жартівливе прізвисько computer wizard стало значно ближче до правди.