Стендап Сьогодні

Що я зробив, що я хочу зробити, і що це все значить.
Повсякденні здобутки в форматі стендапу.
Детальніше в статті

Підписатись на RSS · 📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni

Раніше

20.10.2024

Оцінювання задач

Я як розробник не люблю детально оцінювати роботу в часі. Зокрема тому, що в мене практично завжди стоїть декілька паралельних задач, плюс підтримка, плюс допомога. В таких обставинах оцінки не складаються. Виходить, найточніша оцінка — це чи я встигну зробити задачу на цій ітерації. І це більше обіцянка-зобовʼязання, ніж оцінка.

З іншого боку, в оцінювання є надважливий побічний ефект: воно примушує розглянути задачу ближче. Розбити її на кроки. Помітити брак інформації або рішень. Це, може, й не необхідно для виконання, але значно його спростить.

У нас наразі є нарада “для збагачення задач”. Оцінюванням ми там не займаємось, натомість командою обговорюємо все наплановане та висвітлюємо незрозумілі моменти. Також інколи розкладаємо на підзадачі. Мабуть, моя улюблена нарада. Зовсім не сумую за дебатами “це задача на 2 бали або на 3”.

В оцінювання є й інший бік: для ефективного керування потрібно знати, скільки займе та чи інша робота, щоб координувати її з іншими командами та планами. Так от, я колись працював на клієнта, в якого релізи були жорстко та беззастережно привʼязані до календаря. Там я на практиці побачив закон Паркінсона: робота заповнює весь відведений час. Звісно, ніколи не було такого, щоб графік був вільний — навпаки, майже кожний реліз був спішним. Але з тим, кожний реліз відбувався, в цілком робочому стані.

Дехто сприймає закон Паркінсона, як наслідок ліні, але я з цим не згодний, принаймні для нашої роботи. Програмування — творча діяльність; в ній завжди є що доробити… або залишити не доробленим.

Тому я вважаю, що для високорівневого планування розробки ПЗ достатньо мати вірні приблизні оцінки — може, в місяцях — та ставити за мету дотримуватись цих термінів. Але! Щоб вірно оцінити роботу навіть в місяцях, без деталізації не обійтися. Можна це назвати… оцінюванням з одного балу.

19.10.2024

Що таке — забагато задач?

🐢🐇 Трохи суботнього керування часом.

Минулого разу я писав про завчасну обробку вхідних. Це чудовий спосіб не відставати від життя, та мені дуже подобається починати кожний день з “прибирання”. Але тут є нюанс: з вхідних я створюю проєкти та дії — робота над ними тільки починається. Та що веселіше обробляєш вхідні, то довше ростуть списки дій.

Намагаюся зараз допомогти собі побачити, коли дій стає забагато. Метою моєю є закривати кожну дію протягом тижня. Пізніші дії можуть почекати в проєктних планах, але додавання дії в список наступних повинно значити, що я її скоро зроблю — тільки так системі можна довіряти.

З цього вже корисно відокремити дії, старіші за тиждень. Але такий індикатор зʼявляється запізно. Краще щоб метрика зростала від 0, коли всі дії нові, до 1, коли хоч одна з них “прострочена”. А ще краще знати, що дій забагато в той момент, коли хочеш додати нову: бо тоді її можна відразу відкласти на потім. Поки я в пошуках гарної функції.

PS. В Agile часто використовується поняття швидкості (velocity.) Це як раз кількість задач, які команда закриває за ітерацію. Я його і для роботи не люблю (та ми й не використовуємо): на корисний вимір швидкості бракує педантичності. А для особистих задач тим паче: обсяг задач та можливість їх робити надто мінливі.

18.10.2024

Інструкції та розуміння

Часто є два способи пояснити шлях до розвʼязку. Можна зробити інструкцію, тобто послідовність кроків. А можна передати розуміння, тобто базові принципи. Інструкції специфічні. Розуміння загальне. Інструкції легше виконати, особливо поки вони не втратили актуальність. Розуміння набути важче, зате потім будеш готовий до всього.

Я зрозумів це на прикладі ферментації. В інтернеті багато інструкцій про те, як закривати посуд для ферментації — зазвичай або спеціальною кришкою з клапаном, або звичайною, але регулярно випускати гази. Складається враження, що нам потрібно: 1) випускати гази — щоб не рвонуло — та 2) захищати посуд від комах, бруду та іншого. Тобто якщо кришки з клапаном немає, а відкривати лінь, то можна бути розумним, прикрити кришкою, але не щільно — та питання закрите? Ні. Це враження хибне. Насправді 3)нам вкрай важливо створити середовище без кисню, тоді на продукті не зʼявиться пліснява. (Також важливо, щоб продукт був кислим — для захисту від ботулінової палички — але це вирішує сама ферментація.) Це вже розуміння, та коли воно є, можна знайти вірну кришку з наявних.

Інструкції, як щось конкретне, писати легше. Навіть не треба самому мати це розуміння — достатньо перелічити власні дії. Тому в проєктах багато інструкцій та менше пояснень, що та навіщо вони роблять. Та тому коли розуміння зʼявляється (часто в той момент, коли попередня інструкція не спрацювала), то обовʼязково треба його записати (часто як коментарі до нової інструкції.)

17.10.2024

Перехоплення запитів в інтернеті третьою стороною

Сьогодні натрапив на цікавий випадок: в одного хостингу SMTP не заблокований зовсім, а перехоплюється їхнім внутрішнім сервісом; хочеш свій — доплачуй. Вихід з такої ситуації простий: використовувати натомість Email API.

Але це мене надихнуло написати про те, що, взагалі кажучи, кожна наша взаємодія з інтернетом може бути перехоплена по дорозі. В першу чергу це цікаво робити нашому провайдеру чи хостингу, але також, наприклад, державним установам.

16.10.2024

Подивитися на задачу з іншого боку

В мене тут з історії про перегляд журналів CodeDeploy розвинувся цілий дешборд про стани розгортувань та, оскільки кожний продукт складається з декількох сервісів, кожен з власним розгортуванням — також і про зведені стани продуктів. Про це й буде мова.

В продукту є перелік “останніх розгортувань” кожного сервісу. В розгортування — статус, час початку та кінця, та ще кілька атрибутів як-от гілка. Але головне, що на рівні CodeDeploy немає сутності “розгортування продукту” - тільки по сервісах — та таку сутність я синтезую, оскільки через неї значно природніше дивитися на стан, ніж через мішанину розгортувань.

Визначити статус групи не так легко. Наприклад, якщо всі розгортування мають час кінця, значить, група зараз “в спокої”. Але чи всі сервіси в ній розгорнуті одночасно? Та що таке одночасно? Чи були помилки? Ще цікавіше, коли є активні розгортування. Якщо всі активні — тут все ясно. А коли не всі? Не всі запустилися? Або деякі вже встигли завершитись? Успішно чи не успішно? І так далі.

На початку я дивився на цю задачу саме як агрегацію станів — відповідно, намагався визначити з різних комбінацій, який груповий статус вони представляють: “однорідний”, “неуспішний”, “неоднорідний” (це коли всі успішні, але в різних ревізіях) тощо. Така задача вибухає комбінаторно. Коли на практиці деяка комбінація агрегується не так, як потрібно — то не зрозуміло, куди додавати розгалуження, щоб не порушити іншу логіку.

Тому придумав ось що: все, що мені потрібно — це вибір між декількома станами для групи. Ба більше, ці стани виконують чітку потребу, тому їх легше зрозуміти, ніж абстрактні комбінації статусів. Залишилось для кожного групового стану виписати ознаки: наприклад, “однорідний” значить, що всі розгортування завершені, успішні та відбулися в один час.

В результаті отримую схожий набір розгалужень як в першому варіанті. Але тепер вони мають справжній зміст. Та доповнювати їх буде легше: бо буду знати, з якого стану потрібно “відрізати” умову, та в який додати.

🚶‍♂️ Не випадково, щоб до цього дійти, потрібно було відкласти роботу та сходити на прогулянку.

15.10.2024

PostgreSQL та JSON

PostgreSQL, окрім того, що є вірним вибором бази даних SQL, цілком може також бути вірним вибором бази NoSQL. Принаймні, якщо від NoSQL вам потрібна можливість зберігати JSON, а не здатність до масштабування або всі інші відзнаки, за які зазвичай беруть NoSQL.

Або, практичніше, може в вашій таблиці в PostgreSQL є потреба зберігати прапорці та налаштування, для яких неекономічно створювати окремі стовпчики. Може, це перемикач, який буде увімкнено лише для декількох записів. Може, набір атрибутів без визначеної заздалегідь схеми.

В такому випадку корисно знати, що в PG можна скористатися вбудованими типами json/jsonb. Це дає купу переваг: зміст поля буде гарантовано коректним JSON, за ним можна спеціальними операторами робити пошук. Навіть будувати індекси за окремими атрибутами, включаючи унікальні, та використовувати в умовах JOIN.

Різниця між цими типами в тому, що json це практично text із додатковими перевірками, а jsonb зберігає зміст в оптимізованому для читання двійковому форматі, але трохи більше витрачає на запис.

Єдине, чого PostgreSQL не вміє робити, так це перевіряти зміст поля — окрім його синтаксису. Ну, та ще унікальності атрибута за індексом. Для перевірки за схемою є доповнення pg_jsonschema - його можна додати як перевірку CHECK.

14.10.2024

gin / slog / sentry

Промучився з нібито простою задачею про моніторинг gin - вебсервера на Go.

Для журналювання в slog є slog-gin. Для збору помилок - sentry-go/gin. Для перекидання помилок з журналу в Sentry - slog-sentry - нещодавно вже про це писав. Ніби всі потреби покриті.

Тепер. Помилок є два різновиди: окрім непередбачених панік в Gin можна завжди ввічливо зареєструвати помилку через виклик ctx.Error(). Тут починається… slog-sentry збирає тільки паніки. А slog-gin - тільки “ввічливі” помилки. Ба більше, помилок за один запит може бути декілька, тому slog-gin показує “агреговану” помилку, яка навіть з однією виглядатиме як Error #1: some error, що мене бісить. Також він чомусь не проставляє в журнал атрибут err, а тільки показує помилку як текст.

Виходить, slog-sentry з slog-gin не дружить (хоч і написаний одним автором!) Бо в Sentry потрапить ото агреговане повідомлення про помилки, а сама помилка (чи помилки) - ні — бо вони беруться з err. Якщо додати обидві інтеграції - slog-gin та sentry-gin - то буде не так, як в коді, що не стосується Gin. А окрім того, жодна ще не дивиться на обидві категорії помилок, тож доведеться розвʼязати це два рази окремо.

Можна не інтегруватися з Gin, а надсилати помилки напряму. Тоді все добре (бо вже налаштовано для решти проєкту.) Але ж так ми не отримаємо контексту вебзапиту - IP, URL, та все інше.

Скоріше за все, адаптую інтеграцію slog-gin, щоб вона генерувала структури, потрібні slog-sentry. Та додам обробник, щоб паніки перетворювались в “ввічливі” помилки. Чому все повинно бути так складно?

13.10.2024

Пошук в застосунку SwiftUI

Робив сьогодні пошук для власного застосунку — бо змісту стало достатньо, щоб без пошуку стало складно. Тут два спостереження.

По-перше, пошук — це складно! Навіть просто за рядком. Принаймні, якісний пошук. Та я не знайшов готових рішень. Пошук тільки починається зі збігів за підрядком. Але також обовʼязково треба ігнорувати регістр, причому не тільки в англійській мові — на щастя, зараз я бачу підтримку цього в більшості бібліотек для UTF-8. Далі, пошуковий рядок може міститись не в одному, а в декількох атрибутах обʼєктів, причому збіги в атрибуті “назва” повинен зʼявлятися вище, ніж в атрибуті “нотатки”. Тобто в нас зʼявляється до фільтра ще й ранжування.

Одним словом, розумієш, скільки всього гарного робить ElasticSearch. Знайшов теоретично два рішення: або Search Kit - фреймворк для системного пошуку macOS, який також здатний шукати в межах застосунку. Або повнотекстовий пошук SQLite FTS3 - SQLite взагалі відомий за простоту інтеграції, тож можна користуватися ним суто як рушієм пошуку. Але мені поки вистачає пошуку за підрядком. :)

По-друге, інтерфейс пошуку у SwiftUI виконаний через набір обгорток та користуватися ним досить неприємно, бо всі ці обгортки заплутують логіку. Спочатку є обгортка searchable() - її потрібно додати на… зміст навігаційного контейнера та це дасть там пошуковий рядок. Окрема обгортка searchSuggestions() дозволить описати, як показувати пропозиції результату. А вже всередині пропозицій є обгортка searchCompletion(), яка й робить компонент пропозицією, яку можна обрати. Трохи нагадує час HOC (компонентів вищого порядку) в React.

Принаймні ця архітектура майже не обмежує “бекенд”: ми вільні шукати як завгодно, утворювати пропозиції з будь-чого. Наприклад, за бажанням можна показувати останні переглянуті сторінки, коли рядок пошуку ще порожній або за відсутністю результатів.

Все це щоб зробити звичайний інтерфейс пошуку, як в будь-якому рідному застосунку macOS чи iOS (а точніше, в обох, бо код пошуку є переносним.) Веброзробники до того не звикли — та звісно, можна було взяти звичайне текстове поле та список та зробити з них пошук. Тільки “рідним” воно не буде, та й відтворити всі зручності не так легко.

12.10.2024

Про айтівські неологізми

Потрапила на очі ця стаття про переклади айтівських слів. (Привіт, Стасе!) Вона мене трохи затригерила, принаймні тому, що переклад термінів мені заради цього каналу доводиться робити щодня. Мої думки з досвіду:

Мова — жива. Нові слова запозичуються завжди. Нові уявлення зʼявляються завжди — та потребують нових слів або нового змісту старих слів. Особливо в наш час та особливо в нашій галузі.

Слово “стендап”, бачите, навіть двічі імпортоване з різними змістами. Та йому просто немає перекладу, бо в цього слова свій зміст: це не буквально “нарада стоячи”, а щоденна нарада за методологією Agile. Тому адресатові доведеться вгадувати, що саме криється за “нарадою стоячи”. (Скажи мені “в нас нарада стоячи” та я здивуюся - в нас зазвичай всі сидять.) Або що таке “запит на витяг”. Або “фіксація”. (До речі, це справжній термін — раджу пройтися по статті Вікіпедії про Git - там багато цікавого.)

Або “баг”. Чи це “помилка”? Ні — помилка то “error”, і “хиба” теж. Чи це “вада”? Вада — надто широко, це “flaw”. А баг це суцільно нове поняття. Хочете приклад? “Вадою Sentry є регулярні баги в збиранні помилок.”

Тому я не проти вживання неологізмів там, де впроваджується новий зміст. Навіть коли слово має прямий переклад. Проте очевидно що в багатьох випадках айтівці, що звикли про роботу спілкуватися англійською, просто продовжують вживати звичні слова й в українській мові. Та дійсно, замість “чекни”, “кол”, та “респонсібл” можна було вживати рідні “перевір”, “дзвінок”, “відповідальний”. З цієї статті я знайшов влучний переклад “мітинг” - “нарада” та буду користуватися.

Що з цим робити? Раджу водночас послабити свої очікування від інших та зміцнити пильність до власної мови. Більше спілкуватися, читати та писати українською мовою. Ergo, цей канал. А якщо хочеться шукати цікаві переклади, раджу спільноту Словотвір, згадану в статті вище.

11.10.2024

Javascript for Mac Automation (JXA)

Зробив собі сьогодні шорткат Hyper+J для копіювання поточної задачі з Jira у вигляді AB-123: перезібрати ядро - бо саме такий формат мені потрібний у тексті коміту, та доводиться його писати щоразу вручну.

В мене вже є AppleScript для витягання вкладки. Та в назві вкладки всі дані є, тільки в вигляді [AB-123] перезібрати ядро - JIRA. Ніби перетворити в потрібний вигляд тривіально, втім, в самому AppleScript немає регулярних виразів (та перетворення рядків взагалі виглядають дико). На StackOverflow радять викликати sed. 🥶

Натомість я згадав, що окрім AppleScript, на macOS можна робити автоматизацію звичайнісіньким JavaScript. В якому є звичайнісінькі RegExp. Залишилося перекласти скрипт, додати регулярку та повісити через BetterTouchTool на комбінацію клавіш в Safari. Успіх!

Щодо автоматизації на JavaScript, її можна запускати хоч з термінала командою osascript -l JavaScript copy_jira_issue.js. Єдине, чим вона мені не подобається — синтаксис команд доводиться перекладати з документації з AppleScript. Ось, наприклад, в цьому скрипті є команда app.setTheClipboardTo(). Ніхто в JS так функції не називає — проте це адаптація команди set the clipboard to з AS, де вона читається “як людська мова”. Бо як я розумію, весь цей API здобувається автоматично з тих самих “словників”.

PS. Також сьогодні знайшов чудову довідку про доступ до вкладок різних браузерів з AppleScript, тож можна й для Chrome зробити версію.

Раніше