Стендап Сьогодні 📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni

🤖🚫 AI-free content. This post is 100% written by a human, as is everything on my blog. Enjoy!

07.04.2023

Відволікання

Сьогодні пост про відволікання. В контексті, звісно, програмування. Для мене відволікання - YouTube, перевірка стрічок, копання в інтернеті — безумовно є головним крадієм результатів та часу. Останнім часом я спостерігав за собою, бо хочеться покращити робочий процес.

Найпростіше — то коли опиняєшся в стані потоку, бо тоді абсолютно байдуже, що відбувається навколо, та вся увага зручно орієнтується на задачі. Проте з відволіканнями це мало допомагає, бо потік викликають творчі задачі на грані здібностей — такі зустрічаються не кожен день. Не думаю, що самі відволікання заважають увійти в стан потоку; хоча припускаю, що вони заважають тим, що не дають “розбігтися”.

Коли треба приділяти до задачі особливу увагу — наприклад, при складному дебазі — будь-які відволікання відразу дратують та хочеться опинитись в повній тиші та ізоляції. Але тут великої проблеми не має, бо відволікатися не хочеться.

Для простої роботи є фонове відволікання — слухове. Можна слухати шум кафе, музику, подкаст, ютубчик. Це не заважає, а допомагає сконцентруватись на роботі, коли вона не дуже складна, а особливо — якщо монотонна. Моя теорія в тому, що такий фон створює “барʼєр уваги”, та допомагає залишатись на задачі, а не уходити думкою далі. Тобто увага може комфортно перемикатися від роботи на фонові звуки, а головне — назад.

Але типова повсякденна робота не має постійний рівень складності. Найбільшу проблему для мене ставить рефлекторне відволікання. В піки підвищеної напруги — наприклад, коли треба прийняти рішення, або коли щось не сходиться — я переживаю, фактично, рефлекторне бажання перемикнутися на щось інше: перевірмо, що там в новинах?. Рефлекторним я його вважаю тому, що зазвичай спочатку відволікаюсь, а вже потім це помічаю. Ще гірше, коли це відбувається несвідомо; бо при повертанні до роботи опиняєшся в тому самому складному місці, і в зовсім найгіршому сценарію знову відскакуєш до відволікань — так реально можна марнувати цілі дні. Аж допоки задача не стане терміновою. Терміновість, безумовно, допомагає концентрації.

Щоб не очікувати, поки все горить, треба щось робити. Про це завтра.