Стендап Сьогодні 📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni

🤖🚫 AI-free content. This post is 100% written by a human, as is everything on my blog. Enjoy!

21.10.2023

Як працює механізм прихованої копії BCC

Механізм “прихованої копії” є найбільш неочевидним з усіх стандартних поштових функцій. Та заголовок Bcc: дійсно є стандартним, бо він визначений ще в стандарті поштових повідомлень RFC 822. Ба більше, він був згаданий ще у RFC 680 1975 року. Всі їм користувались, але як воно працює? Як лист опиняється у прихованого отримувача, коли в листі немає про нього ніяких згадок?

Тут важливо розуміти, що лист доставляється за протоколом SMTP, а протокол SMTP взагалі не цікавиться змістом листа, зокрема його заголовками. Для доставлення пошти є адреси конверта, про які я вже писав. Технічно, вони можуть і не сходитися з адресами в заголовках, та це дійсно трапляється на практиці (наприклад, якщо сервер будує зворотну адресу для сервісної комунікації.)

Коли ти відправляєш листа по SMTP, то ніякого Bcc: взагалі не потрібно, бо можна просто вказати потрібну адресу (чи декілька) в команді SMTP RCPT TO. (До речі, протокол SMTP був вперше стандартизований у RFC 788 у 1981, тобто вже після того, як придумали заголовки та Bcc:.)

Тому Bcc: обробляється ще до надсилання повідомлення, на рівні поштового клієнта. Фактично, так само як і заголовки To: та Cc:, він містить інструкції для поштового клієнта, а саме, ті адреси, які потраплять на початковий “конверт”, тобто в команди RCPT TO, які клієнт надішле на SMTP сервер.

Відповідно, коли лист надходить на будь-який сервер SMTP, наприклад, у Мейлтрап, або будь-який інший сервер, навіть якщо це локальний Mailcatcher, то ніякого заголовка Bcc: в листі вже не має бути, а якщо є — це помилка клієнта. Натомість в Mailtrap можна буде побачити адресу Bcc в розділі “SMTP Transaction Info”. Так можна перевірити, що доставлення прихованої копії відбулося.