Стендап Сьогодні 📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni
🤖🚫 AI-free content. This post is 100% written by a human, as is everything on my blog. Enjoy!18.04.2025
Глибше в кролячу нору mDNS
Пробачте, але в mDNS/DNS-SD стільки моментів, які мене змусили зупинитися та подумати, що треба про це розповісти.
По-перше, що таке multicast? Я знав про зʼєднання 1-до-1 та про broadcast - поширення сигналу на всі вузли. А Multicast - це буквально модель publish/subscribe для мережі IP. Для цього виділена категорія адрес (224.0.0.x) та повідомлення на ці адреси приймаються всіма слухачами в мережі. Звісно, це працює тільки для протоколів без сесії, тобто UDP, QUIC тощо, але не TCP.
Є реєстр відомих адрес Multicast, так само як і стандартних призначень портів. Як я розумію, Multicast більше використовується для початкового налаштування та виявлення, ніж для постійного поширення повідомлень.
Як це працює з Ethernet, зрозуміло (пакети розсилаються всім інтерфейсам, та фільтруються з боку отримувача). Але як Multicast можливий за Wi-Fi? Виявляється, так, є особливий режим надсилання за Wi-Fi, коли пакет призначається не одному, а всім клієнтам, та для того у мережі навіть є груповий ключ. Ось більше інформації та ще тут.
Чи можна DNS-SD використати у власних проєктах? Авжеж! Наприклад, для пошуку партнерів для гри в локальній мережі. Або синхронізації застосунку з телефону із компʼютером (забуте мистецтво.) Для того доведеться визначити системний сервіс DNS-SD та інтегруватися з ним. В macOS це mDNSResponder (скількі раз я його помічав, але не розумів, що він робить!), а оголосити сервіс можна тією ж утилітою dns-sd. Тобто все ж “центральний” реєстр сервісів є, але на рівні кожної машини.