Стендап Сьогодні
📢
Канал в Telegram @stendap_sogodni
🦣
@stendap_sogodni@shevtsov.me в Федиверсі
05.08.2025
Канбан та нащо він гідний
Канбан “з першоджерела” майже повністю змінив зміст. Бо коли його винайшли — на фабриці Тойоти — то це була система замовлень запчастин; дещо схоже на корутини чи генератори в програмуванні. Коли у відділу Б закінчувалися запчастини з відділу А, вони вішали на дошку відділу А картку; коли картки сягали визначеної кількості, відділ А запускав виробництво.
Це мені нагадує сімейний список покупок: коли закінчилася гречка, її записують в список (у нас для цього стіна — майже канбан!) Коли в списку достатньо пунктів, час піти за покупками.
В сучасному розумінні від цього збереглося (якщо вам пощастило) те, що кожна задача проходить через кілька рук — менеджер, дизайнер, програміст, тестувальник. Та якщо на дошці є окремий стовпчик для кожного з них, то легко відстежити, хто є вузьким місцем. Якщо не помиляюся, то наші тестувальники так і працюють — дивляться, скільки задач готові до тестування.
Але то не єдиний спосіб попиляти дошку — та не кожний однаково корисний. Взагалі канбан — це попросту двовимірна дошка зі стовпчиків та карток, та можна не наділяти його високим сенсом, а користуватися як візуальною допомогою у плануванні.
Тож про що це я… Помітив за своїми канвами “мабуть/колись”, що коли я розгрібаю картки, то фактично розкладаю з них “канбан” - в один бік готові, в інший бік — перебрані, посередині — нові. Та чим далі це роблю, тим більше розумію, що треба брати справжній канбан — на щастя, є Obsidian Kanban, далеко ходити не треба.
Тут стовпчиками можна зробити “нове”, “пізніше”, “скоро”, “наступне”… або, наприклад “нове”, “потребує дослідження”, “готове до роботи”… ну й звісно “у роботі” (коли вони стають проєктами) та “завершене”. Та буде краще зрозуміло, що накопичується та над чим треба більше думати.
О, і нарешті маленька порада: коли обробляю вхідні, то до кожного пункту записую всі супутні думки — навіть до того, як вирішую, чи робити його зараз. Без цього інколи виходить, що багато обмірковую якусь ідею, та все це йде марно, бо не записується. А потім кожну ідею все одно доведеться додумати — хоч би й “мабуть/колись”.