Стендап Сьогодні
📢
Канал в Telegram @stendap_sogodni
🦣
@stendap_sogodni@shevtsov.me в Федиверсі
18.11.2025
Ідіосинкразії SwiftUI
Я дуже люблю React за його передбачуваність. Якщо створити компонент-функцію, вся вона буде виконана. Хуки теж мають передбачувані моменти виклику. React не ідеальний, але ось ця прозорість точно його сильна сторона.
У SwiftUI прозорості немає. Життєвий цикл компоненти заплутаний. Хочу я робити запит, який приймає в себе аргумент компоненти, умовно Action.where { $0.contextID == contextID }. Цілком нормальна справа. Написати це прямо в анотації @FetchAll, як каже документація — не вийде. Бо анотації не мають доступу до аргументів — хоч цей запит наче буде виконаний вже в конкретному екземплярі.
Тоді є документація про динамічні запити… це трохи не те, але працювати буде. Воно використовує метод .task. І це ще треба знати — я сьогодні дізнався — що в нього є аргумент id, який насправді працює так само як масив залежностей у React.useEffect. Тобто буде ще й оновлювати запит, якщо цей id зміниться.
Але. Якщо запит розташований в .task, він буде виконаний із затримкою та вам не уникнути початкового вигляду із порожнім результатом. Не ідеально.
Тоді залишається інший спосіб, якого в документації немає — це зробити власний ініціалізатор (конструктор) - він й приймає всі аргументи компоненти — та там завантажувати всі правильні запити. Оце і є вихід.
Тільки й це не все розвʼязує, бо ініціалізатор не має доступу до обʼєктів @Environment (це як контексти в React.) Так що якщо ти раптом береш значення звідти — доведеться робити це в батьківській компоненті та передавати аргументами туди, де збираєшся робити запити.
Складно уявити, що тут теж є концепція, яка все це робить логічним, а не просто збігом обставин реалізації.
Також додам, що XCode це єдине, що дійсно змушує мене замислитись про перехід з MacBook Air до чогось… важчого. А мені не хочеться.