Стендап Сьогодні
📢
Канал в Telegram @stendap_sogodni
🦣
@stendap_sogodni@shevtsov.me в Федиверсі
05.01.2026
Страх, лінь та уникнення проєктів
Одна з ключових думок у GTD - те, що замість списку задач в нас зʼявляється окремий список проєктів та список наступних дій. Різниця в тому, що класичний список задач часто містить недодумані пункти, які неможливо виконати: або вони надто складні, або є невиконані та неявні передумови.
За GTD ми таку задачу перетравлюємо та окреслюємо двома протилежними точками: проєкт — це віха майбутньої мети, а наступна дія — це те, що ми можемо фізично виконати вже зараз. Та, нормативно такий підхід застосовується до кожної задачі, що перед нами стоїть.
Але. Завжди зʼявляються дрібні задачки, які ну неначе ніяк не потребують стільки церемонії. До того ж поняття проєкту в мене досі несе відчутну ментальну вагу, бо з одномоментної “задачки” набуває тривалість та місце в житті.
Тож я регулярно записую такі задачки в щоденний списочок, а не в систему. Деякі з них дійсно робляться швидко. А от інші застряють на багато днів. Починаєш думати реактивно, “треба сьогодні вже взятися і записатися на мийку”. Та не помічаєш, що це буквально першопричина практики GTD! Адже на мийку я не записуюсь, бо улюблена закрилася, а іншу ще треба обрати! Не можу я “записатися на мийку”, скільки б не розставляв пріоритети.
Вихід тут такий: до списку дрібних задач ставитися, як до списку наступних дій. Буквально. Якщо під час розбору задача дійсно складається з однієї фізичної дії — то чом би й ні, нехай буде. А як зʼявився “відрізок проєкту” - то прийми, що в тебе вже є складна задача — не в GTD, а в обʼєктивній реальності, та найкоротший шлях до її виконання — це розібрати, покласти у відповідні списки… та рухатись!