Стендап Сьогодні
📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni
🦣 @stendap_sogodni@shevtsov.me в Федиверсі

🤖🚫 AI-free content. This post is 100% written by a human, as is everything on my blog. Enjoy!

20.01.2026

Що там у MCP, взагалі?

Спілкувалися про реалізацію мого саморобного MCP, та мені захотілося хоч трохи заглибитися в те, що ж воно в принципі з себе являє.

Цікава технологія LLM, взагалі, в неї спільного із традиційними, знайомими програмами, як в хімії неорганічної та органічної. Жере текст, плюється текстом у відповідь. На тому побудовано 100% всіх інструментів, бо нічого іншого просто немає.

У агентному режимі, наприклад, моделі навчені плюватися певними командами, коли це доречно. Тільки вони все одно видають виклик команди в тексті. Потім програма-обвʼязка — яка й називається “агент” - парсить вихід, помічає в ньому розмітку команди та виконує її. В цілому, для LLM що згенерувати сонет в стилі Шекспіра, що виконати команду оболонки — задачі однакові.

Якщо в моделі є можливість виконати код оболонки, то технічно вона вже здатна робити майже будь-які дії. Довгий час саме так я ними й користувався. Але. В такого способу є стеля. Команди стають надто складними для практичного використання. В них і помилитися легше, і контекст вони забивають дедалі більше.

Взагалі, LLM ніколи не варто використовувати для задачі, яку може виконати звичайна програма. Та MCP є звичайною програмою, що абстрагує складніші задачі та робить це з алгоритмічною точністю.

Model Context Protocol надає LLM інструменти, де кожна команда виконує більше логіки, має складніший стан тощо. Самі команди тривіальні: довільний JSON на вхід, довільний JSON на вихід. До того MCP містить можливість перелічити наявні команди та інші зручності.

Все це звучить трохи зайвим. Ну хіба в нас недостатньо протоколів та схем? Сама специфікація MCP порівнює стандарт із USB-C. Може, не найпозитивніше порівняння. Чи нагадує MCP xkcd 927? Авжеж.

Але з усім тим, MCP є технологією теперішнього часу. Такий вже zeitgeist. Згенерувати обгортку для вашого API, випустити у світ, зловити трошки уваги на хвилі ШІ. Навіщо нам суворі специфікації, якщо “текст в текст” достатньо добре працює?