Стендап Сьогодні 📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni

Пости з тегом #Адвент2024

01.12.2024

Дев-адвент 1: база даних для Swift: GRDB

Не так склалося, як гадалося, Lighter.swift це більше для баз, які складають зміст застосунку. Я про таке використання навіть не здогадувався. Наприклад, можна зробити застосунок-словник, де зміст буде у базі SQLIte, яка вже запакована в пакет застосунку.

Тому обрав GRDB - це просунутіша бібліотека для роботи з SQLite. Чимало нагадує ActiveRecord з Ruby. Має інтеграцію у SwiftUI - GRDBQuery. А порівняно зі SwiftData - це все ж звичайний ORM: будуємо запити, отримуємо структури, зберігаємо назад. Перебіг даних передбачуваний та знайомий.

Схожість з ActiveRecord: Міграції, за синтаксисом та роботою дуже схожі на Rails. Це відразу вища оцінка. Асоціації, практично так само задаються… хоч лінивого завантаження тут немає. Зате є вбудована вибірка та навіть агрегації за асоціаціями — тільки окремим запитом. Побудова структованих запитів на кшталт Arel - хоча як і в AR, можна завжди зробити прямим текстом SQL, що новачку просто рятує життя.

Про запити. Сподобалося, що можна вказати тип для результату будь-якого запиту. Наприклад, вищезгаданий розмір асоціації треба кудись повертати: для того оголошуємо нову структуру:

struct TagAndCount: FetchableRecord {
  var tag: Tag
  var sampleCount: Int
}

Tag.appending(Tag.samples.count).asRequest(of: TagAndCount.self)

Про модель застосунку Також сподобався оцей GRDBQuery. Він автоматично виконує запити, потрібні компоненті SwiftUI. Особливо гарно, що запити для нього задаються у вигляді структурного типу з методом fetch(db). Тож в нього можна запхати не тільки запит, а й перед- та післяобробку. Наприклад. я в одному місці перетворюю результат на Set, бо компоненті так зручніше.

Поки націлений всю логіку переписати на шар запитів, тобто ніякого стану не тримати окремо від бази. Бо та база SQLite теж сидить поруч в памʼяті, до чого ще треба звикнути.

02.12.2024

Дев-адвент 2: назви — найважче в програмуванні

Досі не придумав гарну назву для застосунку. Бо модель, яку я взяв за базу, вже має назву - TagTime. Вони навіть оголосили, що якщо ти першим зробиш застосунок, наприклад, для iOS - то назву можеш забирати. Втім, я не хочу бути обмеженим їхньою ідеєю та жорстким дотриманням моделі, тому доведеться імʼя придумати власне.

Але також я тільки-но закінчив величезний рефакторинг по перейменуванню сутності в іншому проєкті. Головною частиною роботи було розбиття роботи на частини, які можна непомітно відкотити, тобто без простою.

Бо “взяти та перейменувати” зводиться до міграції даних та заміни по коду — наче процедура прямолінійна. Але чим далі вона закореніла, тим більше доведеться витратити зусиль, які були б абсолютно зайві, якби відразу обрати правильну назву. Якщо це назва в публічному API чи SDK, доведеться робити нову версію.

Проте ніколи не знаєш, коли внутрішня назва стане публічною. Наприклад, в проєкті на Rails можна невірно назвати модель, а з неї за домовленостями створиться контролер та нарешті шляхи в URL - а це вже всі бачать. Як і назви атрибутів.

Тому окремий талант — обирати гарні внутрішні назви, коли тебе ніхто про це не просить. Мені тут поки не дуже щастить.

03.12.2024

Дев-адвент 3: SQLite як аналог Redux

Я звик думати про бази даних SQL як щось окреме, відносно далеке та чуже. Але застосування SQLite в останні дні спокушає передивитися ці підходи. Бо тут наче й база даних, але вона локальна та головне, власна.

А ще мені пощастило знайти цю бібліотеку GRDBQuery, яка інтегрує SQLite в компоненти SwiftUI та автоматично оновлює в них дані. Ну прямо як Redux в React!

Як вона це робить? А дуже просто: оскільки всі зміни бази тут відбувається через те ж підключення (це є обовʼязковою вимогою), то GRDBQuery спостерігає за змінами в окресленому “регіоні бази” - за замовчуванням це, здається, залучені в запиті таблиці — та перезапускає обʼєкт запиту для отримання нового значення.

Звісно, я б не зберігав буквально “стан застосунку” в SQLIte, бо хоч вона й швидка, але зміна значення в базі потребує більше бюрократії, ніж просто в памʼяті. Але для “змістовних даних” така модель повністю задовольняє, так що можна забути про всілякі View Model, довіритись “реактивному” оновленню та вантажити дані безпосередньо в компоненти.

(До речі: SQLite працює з файлами на диску, тобто база може бути дуже велика. Але робочу зону завантажує в памʼять, тож доки база маленька, або ми не звертаємось до старих даних — швидкість роботи буде “як памʼяттю”, а не “як з диском”.)

А далі — виходить, що SQL гарна мова для вибірки даних зі стану! Особливо, коли даних багато, а нам потрібні тільки їхня частина або підсумки. Причому не тільки можна перекласти логіку на SQL, а ще й впровадити індекси, чого в умовному Redux немає.

Цікаво, чи не використовують SQLite у “реактивному режимі” у всіляких Електронах, або навіть в вебзастосунках.

04.12.2024

Дев-адвент 4: віконні функції у SQL

Сьогодні таке наробив, що аж не віриться, але ж воно працює! Є в мене в трекеру такий графік, як на ілюстрації: він корисний, щоб зрозуміти, яка типова тривалість того чи іншого тегу.

Модель даних тут найпростіша: Sample * ←→ * Tag. В минулому з SwiftData, щоб отримати таку статистику, доводилося йти за списком проб, перебирати їхні теги та рахувати. Через повільність я дивився тільки на проби за останній місяць. Але тепер все це сидить в SQLite в схемі sample ← tagging → tag. Ну, думаю, тепер все можна все зробити в SQL без всіляких переборів. Вийшов такий запит на 40 рядків.

1. В серці запита сидять віконні функції. Це єдиний спосіб в рядку отримати доступ до інших рядків. Як-от потрібно зробити, щоб дізнатися, що послідовність тегу почалася чи перервалася: для цього є віконна функція LAG(), якою можна підгледіти значення для попереднього рядка.

2. Але тільки початок, бо якось потрібно відокремити ті послідовності. Тут я знайшов в Інтернеті такий чаклунський підхід, як COUNT(*) FILTER (...) OVER (...), який для кожного рядка рахує всі попередні рядки, де почалася чи закінчилася послідовність. (Чому COUNT(*) рахує саме попередні рядки, а не всі? Бо в цьому випадку “вікном” є все від початку таблиці до даного рядка. Та ще езотерика.) В результаті отримуємо таблицю, де все ще по рядку на кожну пробу, але кожна послідовність має унікальний номер.

3. Далі, як можна здогадатись, групуємо за номером, та отримуємо довжину кожної послідовності. (До речі, спочатку я думав, що PARTITION BY isTagged буде достатньо для цього, та ніяких номерів не потрібно. Але виявилося, що PARTITION ділить всю таблицю, не зважаючи на порядок рядків.)

4. Ну і тепер все зовсім просто — групуємо за довжиною, отримуємо частоту. Це ми вміємо!

5. Успіх! Така реалізація дійсно спритніше за “обʼєктну”, та ще й встигає опрацювати всю базу, а не тільки останній місяць.

05.12.2024

Дев-адвент 5: SQLite - база з динамічною типізацією?

Нарешті мій внутрішній рубіст або джаваскриптівець може зрадіти: я натрапив на базу даних, в якій майже немає типів! Але… чи то гарно? Я ще не визначився.

Власне, в мене в табличці ключем є момент часу, та я хотів переконатися, що в SQLite, як і у звичному для мене PostgreSQL, таймстемпи зберігаються як цілі числа, та відповідно не гірше ніж числа на роль ключа.

⚠️ Сторінка про типи даних в SQLIte трохи спантеличує, якщо очікувати традиційної для БД моделі типів, та не читати першого речення, де сказано, що на відміну від всіх інших баз, в SQLite стовпчики не мають типу, а мають тільки схильність (affinity) до типу. Про це далі. У значень, втім, типи є.

🤔 Типів лише пʼять: ціле число, число з рухомою комою, текст, блоб та нуль. (Мало? Авжеж.) Та хоч в SQLite є підтримка дат, JSON, GIS, але все це зберігається в одному з цих типів. Дати — особливо дивно, бо функції дат приймають як рядок, так і число. Тобто ми легко можемо зберігати дати текстом та навіть не помітити.

🤯 А зі стовпчиками ще дивніше, бо команда CREATE TABLE дає можливість вказати як тип наче будь-яку назву. Яку ж “схильність” отримує стовпчик? Це (мені навіть дико це писати) визначається за змістом назви… наприклад, якщо в назві є підрядок INT, то буде схильність INTEGER. Що для мене важливо, DATETIME теж можна вказати типом, а схильність при цьому буде NUMERIC. Що наче гарно, але ні.

😱 Бо навіть зі схильністю NUMERIC, якщо писати в стовпчик рядок, то він буде конвертований в число тільки коли є числом. А якщо це рядок дати, то він рядком буде і збережений! І наче все буде працювати, тільки 1) з гіршою швидкістю та витратами памʼяті, 2) з загрозою дублікатів, якщо ми також писатимемо дати в чисельній формі, 3) з незрозумілим сортуванням. Я в шоці.

Підсумок: зробив дати чесним полем INTEGER, увімкнув режим STRICT, де тип значення повинний збігатися з типом стовпчика, та переналаштував кодування дат в клієнті. Порядок.

06.12.2024

Дев-адвент 6: внутрішня структура SQLite

Сьогодні часу не дуже багато було, тому задовольнився тим, що розібрався у внутрішній структурі SQLite, щоб зрозуміти її в контексті локальної бази даних, де сидітиме більшість даних застосунку. (До речі, в документації SQLite достатньо цікавих технічних деталей, щоб просто читати її для загального розвитку. Рекомендую.)

Щодо представлення записів (рядків таблиці): воно компактне, наскільки це можливо, та чимсь нагадує формати на кшталт msgpack. Для кожного значення відзначений свій тип, як памʼятаєте, але маркер типу складається з одного байту та навіть може містити в собі значення NULL, 0 та 1. Цілі числа зберігаються зі змінною шириною. В іншому, зрозумілий компактний формат, що інколи може бути важливо. Наприклад, JavaScript на ті ж дані витратить в рази більше памʼяті.

Щодо структури таблиць: тут все напрочуд просто та, на відміну від, наприклад, PostgreSQL, однозначно. Таблиця зберігається як Б-дерево. (Б-дерево це дерево, яке мінімізує свою висоту: тобто для БД, кількість вузлів-сторінок, за якими потрібно пройтися від кореня, щоб знайти запис.)

В кожного запису є ідентифікатор (rowid) - ціле число — та воно й використовується для побудови дерева. Цікаво, що якщо зробити ключем поле типу INTEGER PRIMARY KEY, то воно фактично й буде містити цей rowid, що пришвидшить пошук за ключем. (В іншому разі, спочатку потрібно знайти rowid за індексом, а потім вже запис за rowid.)

Індекси теж зберігаються як Б-дерева, з єдиною різницею, що тут вже значення в дереві можуть мати довільний тип, та це трохи ускладнює структуру даних. Індекси посилаються на rowid, тож в запитах, що поєднують декілька індексів, можливо фільтрувати записи ще за rowid , без завантаження.

Нарешті, в SQLite вся база даних міститься в одному файлі, він розбитий на сторінки (зазвичай по декілька КБ), та в памʼять можна завантажувати тільки ті, що потрібні. Що може стати дуже корисним, якщо даних багато, але ми не плануємо всі їх читати постійно.

Отже, що ми фактично отримуємо, порівняно зі збереженням даних в простих структурах в памʼяті? Прозорий спосіб заощадити на памʼяті (відвантаженням на диск), та також можливість швидко шукати з логарифмічною складністю — особливо за наявністю індексів.

07.12.2024

Дев-адвент 7: щотижневий звіт

📜 Перейшов до звітової частини застосунку. (В мене частина для вводу даних готова на 90%, а для виводу, тобто звіти, десь на 20%.) Зрозуміло, що без гарних звітів всякий таймтрекер буде марними витратами часу.

🥧Гадаю, першим звітом повинен бути “а куди все ж йде мій час?” Оскільки мій метод збирає статистику 24 на 7, то й звіт можна дати стовідсотковий, і це неперевершено. (Є нюанс, що одним з сегментів буде “дані відсутні”, але це теж показник — наскільки ти уважно взаємодієш з трекером.)

⬆️ Початок — зверху. Але відразу спадає в очі головна проблема такого звіту: теги перетинаються, бо кожна проба містить декілька тегів. Та це просто нівечить графік: “макротеги” займають все коло, а деталізовані збиваються в маленьку купку.

🌳 Наприклад: в мене є тег “робота” та теги для проєктів. Але це не є простим деревом: також є теги “комп” та “телефон”, “розробка” та “налагодження” тощо. До того ж я на початку закладав в модель дерево тегів, але знайшов його надто складним в роботі. Бо все ж задачею номер 1 є легкий та швидкий ввід даних. Втім, це значить, що доведеться добудувати цю структуру на виводі.

🤔 Поки в мене тільки абстрактні ідеї, як це робити. Якщо дивитися на цей графік, то, певно, має сенс дивитися, як великі теги розрізати на менші; наприклад, якщо є 30 відміток “робота” та є з них 10 проб “фронтенд”, то можна показати сектор “10: фронтенд” та “20: робота (інше)”; продовжувати до досягнення приємних результатів: наприклад, щоб найбільші 10 секторів були якнайменшими.

08.12.2024

Дев-адвент 8: TreeMap

Вчора вже засинав та згадав чудову програму DaisyDisk - вона візуалізує зміст диска через вкладені “пироги”. Та тут же ж згадав іншу чудову програму - SequoiaView - яка років 20 тому будувала мапу диска методом TreeMap. (А якщо вам цікавий сучасний аналог для Windows, то є WinDirStat, я й досі ним користуюся.)

Але досить про аналіз дисків. Мені гадається, що TreeMap краще за інші методи влаштовує потреби мого стохастичного таймтрекеру, за одною причиною: вона ефективно заповнює весь простір екрана. А простору цього на телефоні ну дуже мало. Вкладеним пирогам чи Sankey буде тісно.

Якщо перший раз чуєш про “деревні мапи”, то це розбиття прямокутника на прямокутні частини, які пропорційні заданому розподілу ваг. Зазвичай розбиття рекурсивне. Є декілька алгоритмів для побудови TreeMap. Наївні алгоритми просто ріжуть в одному напрямку та роблять з прямокутника вафлю, що ніяк не наочно. Я обрав Squarify - це жадібний алгоритм, який намагається робити частини квадратніше. Перший результат — зверху.

Про побудову дерева тегів поки придумав робити так: перебираю теги від більшого до меншого; кожний тег “зʼїдає” всі збіжні (та менші) використання тегів; після чого продовжую з рештою тегів. Так деякі менші теги будуть розбиті між батьками: наприклад, може бути “комп/дзвінок” та “телефон/дзвінок”, зате буде досягнуте повне покриття без перетинів. Та, мені здається, так буде зручно досліджувати витрати часу.

Якщо ще додати параметри “завжди показувати тег на верхньому рівні” або навпаки, “ніколи не показувати”, то це покриє крайні випадки — наприклад “робота” значно важливіша, ніж “коворкінг/робота” та “вдома/робота”.

09.12.2024

Дев-адвент 9: кольори та навігація дерева

🌳 Продовжив роботу над деревною мапою. Вже бачу, як цей компонент можна пристосувати, наприклад, для аналізу конкретного тегу. Також, поки зовсім без контролю вкладеності все ж незручно, бо за моїм алгоритмом вкладеність залежить від розміру тегів в даному тижні, а значить, від тижня до тижня вона схильна змінюватись непередбачувано. Думаю, буде в тегу шкала “догори /вище / середнє / нижче / донизу”, яка впливатиме на вибір вкладеності.

🎨 Щоб там не було… Додав таки кольори. Чесно скажу, спочатку я хотів обирати колір з емодзі. Знайшов декілька бібліотек, які вміють це робити (хоч і на JavaScript). Внутрішній програміст так і рвався реалізувати такий нівроку розумний алгоритм. Проте я розглянув приклади в тестері, та зрозумів, що кольори з емодзі не будуть достатньо різноманітними. Тобто це цікавий спосіб додати краплю гармонічного кольору, але ніяк не для розрізнення тегів у звіті.

🎲 Тому повернувся до випадкових кольорів (звісно, з можливістю редагування.) Формула гармонічних випадкових кольорів в мене вже є. Виходить теж не ідеально, зате зусиль встократ менше.

🪜 А навігація за деревом працює так: за тицем в мапу спочатку знаходжу, в який регіон він відбувся (бо мапа — це Canvas.) Якщо це тег з вкладеністю, то зберігаю його в масив “шлях” та переобчислюю мапу, але вже для вкладених тегів. Без анімацій поки грубувато, але працює.

🖋️ Наступним кроком буде, певно, доповнення мапи текстовою інформацією: фактичними цифрами, для початку.

10.12.2024

Дев-адвент 10: редагування тегів... та AWS Lambda

Сьогодні не те щоб найцікавіші функції, яких в кожному проєкті вистачає. (Хоча гарно, що простий CRUD на Swift UI робиться без зайвих перешкод.) Тому розкажу про іншу цікаву знахідку.

На вихідних одна AWSLambda накрилася та почала замість 15 секунд тривати 15 хвилин, тобто вилітати за браком часу. Лямбда ця запускається за розкладом та перекачує дані з Kafka ще кудись. Ніяких підстав бути такою повільною в неї не було.

В Кафки особливий підхід до споживачів, а саме: щоб уникнути повторної обробки даних, споживачі в групі ділять між собою потік задач. (Саме для того потоки — теми - topic діляться на розділи - partition.) А це своєю чергою значить, що коли споживач уходить, або зʼявляється новий, Кафка негайно виконує перебалансування групи. А якщо споживач просто відвалився, то щоб переконатися в його відсутності потрібний ще й тайм-аут. (Тому важливо завжди виходити з групи ввічливо.)

(До речі, це значить, що лямбди — не краще поєднання з Кафкою; сталий сервіс однозначно природніше. Втім, в моєму випадку на цілий сервіс задач було мало.)

Що, гадаю вийшло: в якийсь момент чергова лямбда “спіткнулася” - можливо, в Кафці йшли роботи, які самі викликають перебалансування — та зависла. Після того її наздогнала наступна лямбда, та вони почали ділити між собою групу в Кафці. Далі почався каскадний ефект: поки старі лямбди запускалися наново, зʼявлялися ще й нові та викликали нове перебалансування, причому кожна з них мала необмежену кількість спроб, тому вони нікуди не зникали, та проблема тривала аж до ручного втручання.

Виявилося, що запуск лямбд за розкладом — не така тривіальна справа. 1)тайм-аут лямбди повинен бути менше за інтервал розкладу - це, думаю, очевидно. 2) в налаштуваннях рівночасності треба вказати 1 рівночасне виконання, щоб уникнути набігання. 3) в налаштуваннях надійності вказати 0 повторних спроб, бо лямбда все одно запуститься за наступним розкладом. 4) там же ж вказати мінімальний вік подій, бо знов-таки немає сенсу обробляти старий розклад, коли завжди буде новий.

11.12.2024

Дев-адвент 11: покращення деревної мапи

Сьогодні пройшовся мапою та зробив декілька покращень. Досі немає можливості вплинути на вкладеність, та це, певно, піде наступним, бо без неї користь має свою стелю. А поки працював над вірністю мапи в цілому

🐚 Зараз мапа викладається “зверху та зліва”, тобто найменші елементи опиняються в правому нижньому куті. Десь бачив мапу, яка йде спіраллю до центру, та це наче красиво. Зробив такий метод викладки в себе. От тільки на моїх даних спіраль виглядає неохайно. Тому поки повернув старий метод.

✌️ Помітив, що деколи заходиш в тег, а всередині — точно такий саме за розміром. Тобто ці два теги завжди згадувалися разом — та ніякої вкладеності немає. Тепер, щоб було більш наочно, виявляю такі випадки та групую в один вузол дерева. (Як виявляю? Дивлюся, коли в “батька” та “дитини” однакова кількість згадок.)

🫥 Також помітив, що під час викладки дітей тегу я втрачаю випадки, коли “батько” згадувався наодинці. (Нагадаю, що “діти” в моїй моделі — це теги, які згадувалися разом з “батьком”, але менше за нього разів.) Тепер підсумовую згадки всіх дітей разом, та якщо згадок батька ще більше, то для решти додаю ще одну “дитину” для “батька окремо”.

🔤 Та почав наповнювати мапу текстовим змістом. Це наче й нескладно, але потрібно спочатку переконатися, що текст влізе. Для того є цікавий метод resolve(), який точно вимірює текст в даному графічному контексті. (В JS/CSS такого часто не вистачає!) Потім перевіряю: якщо тексту забагато, залишаю тільки емодзі. В будь-якому разі планую ще додати тултіпи з повним текстом до кожного тегу.

12.12.2024

Дев-адвент 12: пріоритети на мапі

Так, нарешті додав можливість виправити пріоритети на деревній мапі. А саме, в тегу можна обрати пріоритет від -2 до 2. Впливає він дуже просто: в алгоритмі “деревізації” сортування тепер відбувається спочатку за пріоритетом, а вже потім за кількістю згадок.

Наприклад: тег “комп” містить 50 годин, а “робота+комп” 40 годин. За базовим алгоритмом “робота” завжди буде в “компі”. Ще гірше, коли є ще “робота+телефон” без компа — тоді на загальній мапі ми побачимо роботу тільки по шматочках.

А от якщо “робота” отримує підвищений пріоритет, тоді в нас буде “робота” на 40 годин, всередині неї “комп” - 35 годин, “телефон” - 5 годин. А поруч з “роботою” будуть залишки “компа” - 10 годин, та залишки “телефона”.

Такий інструмент відразу робить мапу корисніше. Взагалі, як я бачу, є тільки кілька цікавих тегів, а решта їх деталізують. Наприклад, “комп” наче й цікаво для загального шокового ефекту, але якщо я хочу його знизити, то дивитися треба явно не на “роботу”.

Ба більше, якщо в “компі” панує тег “ютуб”, то можна і його винести на верхній рівень. Не тільки щоб бачити ютуб разом з компа, телефона, телевізора тощо, а й тому, що на кількість перегляду ютубу ми можемо прямо вплинути. А “комп” навпаки фальш-ціль, скільки не бажай “менше сидіти за компом”, без конкретних змін цього не відбудеться.

Зазначу ще, що почав виводити на мапі число годин… воно, звісно, визначається з дуже широким інтервалом. Наприклад, 51 год сну це насправді плюс-мінус 12. Але читати “39..64 год” мені не наочно. (Хоча то на мапі; в інших місцях як-от графік тегу по тижнях я його показую.)

13.12.2024

Дев-адвент 13: воно працює!

Взагалі сьогодні встановив macOS 15.2, а там таке… Відкриваю увечері XCode, а він каже — не можу відкритися - “XCode is updating”. Перший раз таке бачу… Як виявилося, це значило, що нова версія вже завантажилася та тепер розпаковується, на що пішло, мабуть, з пів години мого золотого часу. Класика XCode.

Але. Зробив тут знакову річ, яку давно хотів. Оскільки я сон тегаю автоматично з даних Apple Health (це не обовʼязково, але дуже зручно), але проби під час сну генеруються, як завжди, випадково. А якщо проба припадає на час сну, то вона отримує тег “сон”.

Про що це я… Виходить. для сну можна перевірити точні виміри та приблизні, обчислені з випадкових проб! Та підтвердити (чи спростувати) надійність методу. Затамувавши подих, дописав код для отримання сирих даних з Apple Health та побудови графіку.

(Тут не так все просто, до речі, бо в Apple Health всі дані сидять в формі своїх “проб”. В проби є час початку та кінцю. Та головне, що проби Apple Health можуть перетинатися за часом. Наприклад, коли виміри сну приходять з двох гаджетів з різними системами, то вони утворять подвійні записи. Але коли вже це знаєш, то достатньо просто дедублювати: відсортувати все за часом початку, а потім стежити за останнім покритим часом та відтинати все, що раніше за нього.)

І що виходить: воно працює! Реальна кількість сну майже завжди в інтервалі впевненості. Та хоч шуму на “випадковому” графіку немало, загальний тренд зберігається (у випадку сну — тренду на стабільність.) Такий графік буде доступний всім користувачам для тегу “сон”, щоб власноруч переконатись в справжності методу.

Рухаємось далі.

14.12.2024

(Не)Дев-Адвент 2024: "вихідний": заміна акумулятора

⚡ Заміна автомобільного акумулятора це одна з найцікавіших у своїй нудності задач. Робиться раз в 3-5-7 років. Практично не впливає на поведінку автомобіля. Втім, ігнорувати несправний акумулятор не вийде аж ніяк.

🥶 Акумулятори стихійно виходять з ладу, коли холодає. Для здоровʼя акумулятора гірше жар двигуна, ніж зимний холод. Але на холоді складніше крутити стартер двигуна, от і проявляється. (Власне, чим холодніше місцевість, тим пильніше треба обирати акумулятор.) Далі залишається прикурити від сусіда, та їхати за новим. (А допомогти сусідові — теж святе діло.)

📏 З одного боку, акумулятор — не та деталь, де має сенс обирати з альтернатив. А точніше, майже певно можна ставити те, що буде в наявності в сервісі, куди ти приїдеш. Але! З іншого боку, в автомобільних акумуляторах значно більше різновидів, ніж “пальчикові чи пальчикові тонкі”. Головне — це, звісно, розмір та місткість, які повинні збігатися з тим, що є. Але потім виявляється, що є й різні технології (SFA/EFB/AGM), і стандарти корпусів (євро/азія), і розташування полюсів. А ще окремі вимоги накладає наявність старт/стопу. Одним словом, обирати все ж доведеться, та замовити акумулятор навмання буде ризиковано.

👀 Так само ризиковано покладатися на документацію, замість того, щоб відкрити капот та подивитися, а ще й поміряти рулеткою. Для моєї CX-5 я буквально ніде в інтернеті не бачив специфікації акумулятора, яке збігається з тим, що мені поставили на заводі. Ну то й що — головне замінити сумісним по факту.

🤔 Про що це я… А, взагалі от: сьогодні я міняв акумулятор. А за день до того було інше. Я трохи зʼїхав з системи задач, а точніше, з виконання задач, тобто вони напливали в контекстах. Та вчора вирішив все ж зробити хоч щось, зарядив FVP по 43 задачах в контексті “комп” та обрав найпріоритетнішу: “підібрати новий акумулятор”. Та сьогодні, коли машина не завелася, відчував себе підготованим, а не розгубленим. Ось так FVP допомагає дійсно зробити головне, навіть без примусового призначення пріоритетів та сортування.

15.12.2024

Дев-адвент 15: домашній екран

👋 Займаюся дизайном головного екрану. По цей день мій стохастичний таймтрекер відкривається на список останніх проб. Частіше за все я відкриваю таймтрекер, щоб заповнити пропущені проби, тому це логічно. Але не дуже зручно: зокрема, старіші пропущені просто губляться, хоча інколи є можливість їх відновити. (Часто я просто маю змогу записати пробу в моменті та тримаю в голові на майбутнє.)

⚠️ Та й взагалі, список то сумний та нецікавий головний екран. А щоб зробити краще, треба спочатку зрозуміти потреби користувача. Одну з них я вже згадав — це заповнення пропущених проб. Тільки краще виводити лише пропущені, щоб їх не шукати. Та ще й наголосити візуально.

📌 Також, нарешті, треба придумати, як витягати користь з результатів, щодня. Це складніше, ніж здається. На щастя, в мене вже є бізнес-канва з цілями та проблемами користувачів. З цього (та власного досвіду!) придумав можливість “закріпити” тег та бачити його статистику на головному екрані.

💹 Ну й нарешті, хотілося б графік якийсь, щоб було яскраво. Можливо, це буде та сама деревна мапа поточного тижня, тільки стиснута. А ще є ідея її “лінеаризувати”, тобто перетворити на такий собі прогрес-бар.

16.12.2024

Дев-адвент 16: домашній екран, та "спектрограма"

Поступово заповнюю домашній екран.

❎ Блок з незаповненими пробами — це дуже корисно (порівняно з просто список всіх проб, як в мене було.) Не тільки тому, що їх гарно видно, а й тому, що я можу приховати ті проби, які вже точно не зможу заповнити, та вони більше не мулятимуть очі. Бо зі списком я без кінця переглядав останні проби, щоб не забути про щось.

📝 Також зʼявилися нові ідеї про форму проби: там гарно було б показувати попередню та наступну проби, якщо такі є та заповнені. В мене вже попередня показується — бо зручно копіювати з неї теги, якщо вони повторюються. Але коли заповнюєш пропущені, то й наступна теж важлива, а також відстань між ними.

⚖️ А з показом поточної інформації доведеться йти по тонкому краю: з одного боку, хочеться бути корисним; з іншого — вся наша інформація приблизна, та чим “поточніше” вона, тим й приблизніша. Думаю, не буде нічого поганого, якщо просто показувати, скільки цього тижня було проб обраних тегів.

🤏 Тому мені подобається оцей новий прогрес-бар, який можна бачити вище. 100% на ньому — це тиждень. Сьогодні понеділок, отже, він майже не заповнений. Всі теги за сьогодні втиснуті в вузький простір. Це наче й не наочно, але: інформація за один день все одно статистично не значуща. Не треба її детально розглядувати. Чим більше заповниться прогрес-бар, тим більше буде на що дивитися.

(PS: вже зробив можливість виключити з графіків сон та незаповнені проби. А ще прогрес-бар наповнюється тією ж логікою, що й деревна мапа — зручно!)

🌈 Чим мені ще подобається така смуга — з неї можна зробити історичний перегляд — якщо скласти вертикально смуги для кожного тижня. А ще вона нагадує спектрограму (ту, що зі світла, а не зі звуку.) Та й за сенсом така собі “спектрограма життя”, га?

17.12.2024

Дев-адвент 17: часограми

🏡 Поки задоволений головним екраном. На ньому ще колись зʼявляться навчальні підказки. Та ще гарно було б в понеділок бачити підсумки попереднього тижня — бо тільки по закінченню тижня його результати стають повними, та поки в цей самий момент вони зникають з виду.

🌈 Поставив у стовпчик часограми для багатьох тижнів і вони почали складатися в щось цікаве! Мені такий вигляд більше подобається, ніж лінійна діаграма. Взагалі в часограмах ще виводяться емодзі. Та так, придумав для цих смужок назву “часограма”.

𝓱 Придумав, щоб показувати приблизне значення годин, але підкреслити, що воно саме приблизне, писати не “h”, а “𝒽”. Ця дрібничка важлива для усвідомлення. Десь я такий спосіб бачив в математиці або фізиці, але не можу згадати, де. До речі, цей символ з блоку математичних символів в Unicode, та там ще багато “стильних” креслень для всіх латинських літер: “𝐡 ℎ 𝒉 𝗁 𝗵 𝘩 𝙝 𝒽 𝓱 𝔥 𝖍 𝚑 𝕙”, які доступні в більшості якісних шрифтів.

18.12.2024

Дев-адвент 18: життєвий цикл у SwiftUI

😵‍💫 Розбирався з ситуацією, що після зміни налаштувань не оновлюються запити, які ті налаштування зчитують. (Не з бази зчитують, а зі змінних.) Для того довелося все ж вивчити життєвий цикл компонент у SwiftUI. Знайшов прегарну книжку Thinking in SwiftUI (це справжній “посібник, який забули покласти”!) та з її допомогою вдалося второпати.

(Примітка. Я звик до реактивного UI в моделі React, особливо — з хуками. Все ще вважаю, що цей API, разом з лінтером для Rules of Hooks, найкращий у своєму класі. Там в мене ніколи не стає питання, що саме буде виконано при рендері, коли будуть викликані хуки, та який стан є тимчасовим, а який — сталим. У SwiftUI не все так гарно.)

😶‍🌫️ У SwiftUI компоненти є нащадками структури View. Недосвідченому у Swift програмісту може здатись, що наявність структури робить компонент сталою сутністю, бо це “щось на кшталт класу”. Але така інтуїція неправильна, бо навпаки, структура у Swift - це “тип-значення”, а відповідно, нащадки View не здатні зберігати стан.

🏭 Натомість кожен View є “фабрикою” для компонент. Центром її є атрибут body - він аналогічний до функціональної компоненти в React. А все, що оголошено поза body, є допоміжною логікою. Головним чином, ця логіка встановлює привʼязку до стану. Як і в React, стан зберігається… “десь там”, а ми до нього можемо звернутися — обгорткою @State тощо. Важливо памʼятати, що весь зміст View - це тільки аргументи до функції рендеру body, та вони не є сталими.

Ось такий цікавий патерн Swift - структура є фактично замиканням навколо функції та її параметрів. А тільки що відкрив вікіпедію та побачив, що таке використання буквально називається замиканням! А я-то думав, що замиканням може бути тільки функція.

💣 А тепер, підступ. Під час виконання конструктора View ще не має доступу до реального стану! Бо це ж тільки фабрика будується, а не компонент. Тому в конструкторі можна задати тільки початковий стан @State, або, наприклад @Query з GRDB. Це зовсім не очевидно, бо конструктор дійсно викликається на кожну перемальовку, та в ньому можна присвоїти значення для змінної @State, але працювати воно не буде. Та ані компілятор, ані лінтер не попереджають.

🪨 В моєму випадку з запитами знайшовся режим Query(constant:in:). В ньому, як я це розумію, замість стану, який можна змінювати, запит стає “константою” - а це значить, парадоксально, що коли його параметри в конструкторі змінюються, то й результат теж — а не тільки початковий стан. Таке.

19.12.2024

Дев-адвент 19: дерево, тепер з анімацією

Сьогодні замотався з роботою, хотілося зробити щось веселе — а що може бути веселіше анімації? Занурився в анімаційні можливості SwiftUI та… щось навіть вийшло.

Як можна побачити зверху, я придумав ось такий спосіб навігації деревом: обираєш тег, він збільшується — але зберігає пропорції. Так легше відстежити звʼязок даних, ніж коли кожний вкладений тег розтягується (як тут) на весь екран. Тепер достатньо один раз викласти дерево, а вкладені рівні малювати суто через лінійні перетворення. Далі почалася сувора 2D-графіка без нормальних векторних типів…

Для такої задачі важливо не починати з кінця. Тому спочатку я тільки замінив логіку переходу, щоб малювати обрані теги зверху попереднього рівня — ще без масштабування та точно без анімації.

Найскладнішою частиною було правильно виконати перетворення, щоб тег зʼявлявся посередині екрану. Я обчислюю та запамʼятовую для кожного рівня зсув та масштаб відносно базової викладки (яку отримав ще на самому початку.) Їх потрібно врахувати й для малювання, й під час обробки натискань.

Це все вже нормально працює, а ось анімацію я тільки почав робити. Для неї є гарний компонент TimelineView - він перемальовує власний зміст за розкладом, хоч кожного кадру. Залишалося тільки досипати до моєї векторної алгебри ще й обчислення проміжного значення між “маленьким” та збільшеним розміром тегу. А ще проміжного значення прозорості фону. А ще лінійний перехід виглядає абсолютно ненатурально, та треба робити easing…

Ото сиджу тепер та думаю, марно це все було. Треба було кожний шар робити окремим Canvas, позиціювати та масштабувати їх засобами SwiftUI, та анімувати їх теж через SwiftUI, як я колись робив пейджинатор. Тоді брудної роботи було б значно менше.