Стендап Сьогодні 📢 Канал в Telegram @stendap_sogodni
🤖🚫 AI-free content. This post is 100% written by a human, as is everything on my blog. Enjoy!Пости з тегом #Swift
22.12.2024
Дев-адвент 22: дрібні, але важливі виправлення
Хоч мій трекер збудований на швидкому введенні тегів в несподіваний момент — мушу зізнатися, що вже довгий час (може, з пів року чи більше) сповіщення не відпрацьовували. Тобто, вони зʼявлялися, але перехід в застосунок відбувався без відкриття форми додавання проби. Ба більше, довгий час відкриття застосунку зі сповіщення взагалі викидувало через критичну помилку. 😳
З помилкою я вже цього місяця розібрався. Це була одна з тих бісячих ситуацій у Swift, коли застосунок отримує EXC_BREAKPOINT в асемблерному коді (тобто системному, без вихідного тексту) - та піди зʼясуй, в чому справа. Виявилося, що версія метода делегату didReceive з async не працює з моделлю рівночасності. (Класична проблема з офіційними API, на жаль.) Тому, контрінтуїтивно, повернувся до старої версії — з колбеком — та це мене врятувало. (На жаль, щоб це дізнатися, довелося, як в пазлі, пробувати всі комбінації по черзі.)
Але форма все ще не відкривалася. Причому код, що її відкриває зі сповіщення, був той самий, що й зі списку — тобто проблема була десь посередині. Думав, що в бізнес-логіці — ну, може, я погано шукаю пробу, яку треба відкрити. Може, не встигаю створити (бо створюються тільки проби за минуле, тому по відкриттю на сповіщення про зараз проба створюється “just-in-time”.)
Та виявилося, ні. Це була ще одне непорозуміння життєвого циклу, цього разу — всього застосунку. Бо застосунок у SwiftUI - це нащадок структури App. А в ній, як і в компонентах, в конструкторі стан @State ще не має привʼязки. Та якщо в конструкторі створити делегат сповіщень та передати йому той стан, що є — то він не зможе редагувати справжній стан.
Розвʼязалося все просто (коли вже знаєш, як воно працює!) Переніс створення делегату до обробника onAppear - тобто з конструктора в body. І все! Форма відкривається вчасно.
01.02.2025
Робота з iCloud Drive та резервне копіювання
🛟 Сьогодні намагався (та зробив!) виконати ще одне прохання користувачів: додати резервне копіювання бази (таймтрекеру.) Функція очевидна, та ще й врятує мене, якщо раптом випущу збірку, що псує дані. Звісно, як місце для збереження копій я обрав iCloud Drive. Бо він вже доступний для всіх без зайвої авторизації. Отже.
З погляду застосунку, iCloud це майже звичайна файлова система. На iOS найскладніша на моїй памʼяті модель роботи з файлами — доступ порізаний на окремі теки, все відбувається через URL тощо. Але принаймні, коли ти вже знаєш URL контейнера, то далі все як звичайно.
А от процес налаштування заплутаний та погано задокументований. Ось стаття, з якою все нарешті вийшло. Спочатку ми оголошуємо “повсюдний контейнер” - це як скибка сховища користувача, яка буде належати нашому застосунку (та яку він буде бачити). Контейнер існує окремо від застосунку, та навіть декілька застосунків можуть ділити один контейнер.
Потім… потім воно працює з коду (ну, не на симуляторі, якщо тільки не увійти там у свій iCloud). Але в iCloud Drive файлів я не бачив. Було важко зрозуміти — що саме не так. Для iCloud Drive цей повсюдний контейнер потрібно додатково оголосити публічним та призначити йому імʼя - після чого… ні, все ще нічого не відбувається.
З вище вказаної статті збагнув, що щоб файли зʼявилися у Drive, вони повинні бути в піддиректорії Documents, а не прямо в контейнері. Тоді… ще потрібно було збільшити версію збірки, і ось нарешті тека з файлом зʼявилася і в Files на айфоні, і невдовзі на макбуці теж. 😮💨
Решта - справа техніки; експорт у ZIP в мене давно вже є. Трохи порефакторив, та додав виклик на відкриття застосунку: якщо з попереднього експорту минув день, створюємо ще один. Можна ще потім додати чистку старих файлів, але то менш критично - мій експорт майже за рік займає 277 Кб.