#КеруваннняЗадачами

Загально прийнятно планувати виконання задач крайньою датою (due date). Але, як вам повідомить кожний студент, крайня дата не є дієвою для планування роботи. Як на мене, то крайні дати взагалі є засобом комунікації, а не планування. Ми домовляємось з кимось (або з самими собою) про очікуваний результат. Але є мало сенсу робити задачі в порядку крайніх дат.

Зараз є інший досить популярний підхід — це дати виконання (do date). Або їхній спрощений варіант “зробити сьогодні / завтра”. Так трохи легше, в першу чергу тому, що дати виконання можна розставляти сміливіше, ніж крайні дати. А точніше, сміливіше їх порушувати.

Але, гадаю, проблема взагалі в тому, що ані система задач, ані ми самі не можемо гарантувати ті дати виконання. Виходить ще один шар крайніх дат, тільки менш надійний. Системи, де я ставив плани на день, закінчувались переповненням тих планів та банкрутством. Причому інколи достатньо пару несподівано складних днів, щоб хвиля недовиконаних планів почала наздоганяти. А з іншого боку, це абсолютно надумана проблема, бо на відміну від крайніх дат, ніхто нас не змушував призначати дати виконання чи плани на день.

Тому для мене краще працює виконання зверху вниз — перша задача, друга, третя. В такій системі зрозуміло, як запланувати задачу на скоріше: просто пересунути її нагору. Так, це не дає впевненості, що задача буде зроблена сьогодні чи завтра, але така впевненість взагалі є надуманою.

Для вибору порядку виконання є й більш просунуті системи: наприклад, Autofocus чи Final Version. Але головне, що можна зробити, це частіше звертатися до списку та щось з нього виконувати, а не тільки планувати та розставляти дати.