#WordPress

Взагалі я, звісно, переписував колись блог на новий рушій. Коли я починав щось публікувати, здається, ще взагалі “рушіїв” ніяких безплатних не було, а платити тоді не було чим. Перший сайт був на рукописному HTML.

Втім, я все ж був програмістом, тому знайшов таку цікаву технологію як SSI (включення на стороні сервера), якими можна замінити повторюваний початок та кінець сторінки. Хоч SSI не давав справжніх шаблонів, бо не було ані параметрів, ані “обгорток” - тільки пряме включення.

На початку 2008 в мене зʼявився перший віртуальний сервер, а також перша версія блогу на WordPress. Не памʼятаю, як обрав саме його. Я на той час працював на PHP та й фрілансив для WordPress, тож, мабуть, тому. Здається, в мене була власна тема та чомусь багато всього складного… Хоча найбільший мінус WordPress як я бачу зараз це його вразливість. Для найпопулярнішої платформи в інтернеті, в ній надто багато дірок, чим без кінця користуються спамери. Сайт на WordPress потребує постійної уваги та оновлень. Або просто будеш інколи помічати, що вже пару місяців хтось розсилає пошту з твого VPS/

Іронія в тому, що в тому самому 2008 я почав дивитись на RubyOnRails, а невдовзі й працювати з ним професійно… тож підтримка WordPress подобалася ще менше. Я не знайшов нічого кращого, ніж у 2011 переписати все на Rails.

З плюсів — ламати припинили, код став приємніше (HAML/SASS, між іншим). Блог перетворився на справжній проєкт-хобі. З мінусів - Ruby on Rails значно ненажерливіше. Особливо коли не розробляти сайт з розрахунком на кешування повних сторінок. Бо, якщо чесно, якщо кешувати, то недалеко від наступного рішення…

У 2016 мені набридло підтримувати Rails, та я переписав блог на Hugo - щоб він знову став статичним сайтом. Бо, дійсно, від блогу одного автора не потрібно багато динамічності. До речі, статичність не означає, що в сайті відсутня логіка та програмування; їх тут повно — але весь код виконується в момент компіляції. Головне, від чого довелося позбавитися — це коментарі — а точніше, замінити на зовнішнє рішення. Спочатку на Disqus, а зараз на власний скрипт. Втім, коментарі на сайтах все одно відійшли в минуле.

(Також, очевидно, зникла адміністративна панель та вебредактор. Тут я не бачу проблем, бо на розробку гідної адміністративної панелі часу не вистачало — а у статичного сайту замість неї звичний IDE та Git.)

Виходить, блог я переписував двічі: спочатку на Rails, а потім — з них. За цим трендом у 2023 пора було переписувати наново. Але, я переконаний, що статичний сайт — це найкраще рішення для мене, тому нікуди не поспішаю.