#Криптографія

В криптографії я повний дилетант. Тому, коли постає задача “щось зашифрувати”, очі розбігаються від різних алгоритмів, режимів, жаргону і так далі.

Тому ділюся головним скороченням, яке треба знати: AEAD. Якщо вам потрібно “щось зашифрувати”, то оце воно. AEAD попросту значить, що окрім зашифрованого повідомлення, передається також і його підпис — за яким можна підтвердити, що дані не сфальсифіковані. (Цікавий факт: будь-які двійкові дані можна “розшифрувати” за алгоритмом та отримати якийсь відкритий текст. Так що підпис рятує не тільки від фальсифікації, а й просто втрати інформації.)

Але насправді навіть не потрібно знати, що там є підпис, бо його за вас зробить (та перевірить) бібліотека шифрування. (Правило шифрування №1 - не пиши нічого сам!) А от що від нас залежить, так це вибір нонса, який повинен бути унікальним в межах одного ключа. Якщо ви не плануєте одним ключем шифрувати мільярди посилок, то звичайний випадковий нонс влаштує.

Щодо конкретних алгоритмів, то є 2. Золота класика: AES256-GCM. Оптимізований на апаратному рівні, використовується у Wi-Fi, TLS, та багато де ще. Та новий модний ChaCha20-Poly1305 - більш безпечний (як каже інтернет), швидший на ARM, теж використовується у TLS, WireGuard тощо. Обидва алгоритми вас влаштують.

У JWE - це який JWT, але зашифрований — теж, до речі, AEAD.