#ActiveRecord

Вчорашній пост змусив мене знову подумати, чому ж в Ruby on Rails з моделлю працювати зручніше, ніж будь-де. ActiveRecord залишається неперевершеним в простоті використання, навіть для побудови складних та потужних бізнес-процесів.

Отже. В Ruby немає різниці між методами та атрибутами, а точніше, весь публічний інтерфейс обʼєктів є виключно методами. Це приховує силу-силенну складності — аспекти реалізації не обтяжують споживача. Наприклад, User.all.map(&:name) елегантно та непомітно залізе в базу. (Але краще User.pluck(:name), що відразу витягне масив імен.) Фактично в Rails база виглядає, як “внутрішня”, а не “зовнішня” структура даних. Інколи це підштовхує писати неоптимальний код — але, як каже Роб Пайк, не варто оптимізувати код наперед.

Ніякі класи не потребують явно вказаного підключення до бази чи інших параметрів. Практично в будь-якому іншому середовищі використовується Dependency Injection - принаймні для того, щоб класи можна було тестувати без справжньої бази тощо. В Rails всі залежності приховані, а нам ніколи не доводиться про них думати.

Можна подумати, що це робить код Rails неможливим для перевірки. Але, в Ruby весь код живе у спільному просторі імен та доступний для змін під час виконання. Тому практично кожний метод, змінну чи клас можна замінити на тестову копію. Це насправді дуже потужно, та ми постійно цим користуємося. Для прикладу, можна навіть змінювати константи.

Якщо підсумувати, то мова Ruby - королева абстракції. Тут, як ніде, розробник може сам вирішити, які деталі приховати, а які продемонструвати. Навіть зчитати під час виконання схему бази та утворити на основі цієї схеми повну модель даних, яка нічим не відрізняється від коду, написаного вручну - цілком буденне явище.