#Продуктивність

Взявся за те, щоб обмежити відволікання навколо робочого місця. Та, якщо на столі можна прибрати, двері зачинити, а телефон — приховати в шухлядку (до речі, всім раджу!), то з відкритими на компʼютері вікнами не так легко. Погодьтеся, зазвичай вікна не хочеться зачиняти, бо потім доведеться відкривати наново, налаштовувати стан… краще нехай всі будуть відкриті! Отримуємо цифровий аналог робочого стола, заваленого папірцями та матеріалами всіх активних проєктів.

Щоб спростити підготовку робочого місця на macOS є застосунок Bunch. Він почався як “ярлик до групи програм” (звідси назва), але з часом виріс в цілий інтерпретатор — заточений під керування програмами, вікнами, режимами ОС, та здатний на будь-які інші задачі.

Я Bunch використав, щоб закривати всі вікна та відкривати мені потрібні. Відповідно на кожну задачу є окремий Bunch-скрипт. Можливостей там безліч. Мій скрипт виглядає приблизно так:

# закриваю все, окрім "системних" застосунків
(quit all except Drafts, Obsidian, Music)
# VSCode в AppleScript не вміє, тому відкриваю воркспейс командою терміналу
$ code ~/projects/ping/ping.code-workspace
# запускаю XCode з файлом проєкту
XCode
- ~/projects/ping/ping.xcodeproj
# ...запускаю проєкт комбінацією Cmd+R
- {@r}
# роблю переднім вікном VSCode
Visual Studio Code^

Це тільки разове налаштування стану, воно не забороняє потім просто відкривати будь-які вікна тощо. Я ставлюся до нього саме так, як до прибирання фізичного столу: підготувався до роботи, а далі роблю те, що зручно.

Закривати всі вікна спочатку страшно, а потім тренує залишати роботу в завершеному стані, зокрема в браузері.

Зізнаюся, що я декілька років був чітко проти обох, мотивуючи це тим, що все це не працює — терміни спливають, задачі не виконуються. А натомість потрібно все робити якнайскоріше, та тоді ніякі терміни не потрібні.

Втім, нарешті починаю розуміти, що не працюють терміни для мене, через наявність деякого ступеня часової сліпоти, тобто вади, де вагомість майбутнього наближається до нуля. З часовою сліпотою робляться ті задачі, що термінові вже зараз. Або ж робиться все, що завгодно, бо терміни не враховуються у вибір того, чим зайнятись. Як бачите, дуже близько до моєї раціоналізації.

Прочитав, що щоб уникнути часової сліпоти, терміни не просто необхідні — вони також повинні бути візуальними. Мало бачити дату — потрібно бачити перебіг часу до цієї дати. Цього мало бачив в різних програмах — максимум “залишилося N днів” (що вже краще, ніж тільки дата). У своєму застосунку я намагаюся ілюструвати це смужкою прогресу від дати створення проєкту до кінцевої дати. (Окрім того, досить важливо бачити, скільки вже зроблено та скільки залишилося зробити, але поки не придумав, як.)

А також, що я розумію тепер, це терміни потрібні, щоб зрозуміти, чого я робити не буду. Попросту, якщо термін вибіг, а проєкт все висить — можна його знімати. Та тут стають до нагоди пріоритети: бо, звісно, не з кожним проєктом так. Але знімати неважливі проєкти життєво необхідно, особливо з моїм апетитом їх починати. Це те, що відомо під назвою матриці Ейзенхауера, але мені завжди важко було зрозуміти, що термінове, а що ні.

Не виходить з Omniwope сьогодні — наче довів до робочого стану, але для деяких постів нова контрольна сума розбігається з попередньою, зі старого скрипту. Тож треба спочатку зрозуміти, чому так.

🐌 Усвідомив сьогодні одну ваду мислення, яка мені добряче марнує час. Знаєте, є прокрастинація, коли замість діла граєш у гру та насолоджуєшся. А є — коли сидиш та намагаєшся примусити себе до роботи — на яку все одно немає настрою — тому час іде, користі ніякої, втім задоволення теж.

🎯 Отже, що я помітив. Я часто ставлю собі мету у форматі “сьогодні я зроблю це”. Наприклад, “сьогодні я опублікую Omniwope”. Потім чомусь ця справа не йде, а коли вже йде — то виявляється, що ніяк я її сьогодні не встигну: по-перше, там просто роботи більше ніж на день, по-друге, частину дня я вже змарнував.

🌴 Ясно, що йдеться не про весь день, а про частину вихідного, яку я можу витратити на власні проєкти. Але так само відбувається час від часу й з робочими задачами, або зі справами, на які був попередньо виділений весь день.

💀 А тепер постмортем: варто було б виробити звичку ніколи не ставити мету “зробити” багатокрокові та незрозумілі задачі. Зробити можна тільки кроки до такої задачі. Якщо з кроками нічого не ясно, першим можна попланувати — тільки не в голові!

⏱️ Та другий трюк/підхід: оскільки навіть з одним кроком не завжди ясно, скільки часу він займе (от в мене багато пішло на звірку нового та старого рушія) - то щоб цілий день не пручатись, можна спробувати ставити мету попрацювати над цим 20 хвилин. Чи три рази по 20 хвилин. Бо це вже гарантовано реальна мета, чи не так?

Як подивишся на приклади баз Obsidian - наприклад, в топі /r/obsidianmd - то будеш бачити складні, витончені, застилізовані системи. Тут, я гадаю, доцільна аналогія з автомобілями: ті, хто ними діляться — зазвичай ентузіасти, а у більшості власників машини звичайні нудні, втім — незамінні та люблені.

В мене вже бозна скільки років є особиста база знань, що складається з текстових файлів. Для роботи такої бази потрібна програма зі зручним пошуком. Колись це був Bear, а до того - nvALT, а ще раніше — здається, Vimwiki. Ключовою ідеєю для мене завжди була можливість знайти нотатку через пошук. (Що звучить тривіально, але, наприклад, у VSCode такого пошуку немає: наприклад, коли потрібно знайти два слова, що не стоять поруч.)

Тому я практично не займаюся організацією нотаток, чи побудовою посилань. Якщо згадати приклади баз знань, то там зазвичай все звʼязане у граф, але я ніколи не бачив у цьому цінності (окрім того, що виглядає воно круто, без заперечень.) Мій головний інструмент: якщо було важко знайти нотатку, то коли все ж знайду, я дописую до неї всі слова, за якими не знайшов. Часто це синоніми. З часом звикаєш писати вірні ключові слова відразу.

Що йде в мою базу знань? Хотілося б щоб йшли всі знахідки та висновки, але на практиці намагаюся записувати принаймні неочевидні. Наприклад, якщо шукав специфічний магазин та нарешті знайшов. Або хтось порадив цікаву, але не потрібну зараз річ. Також мої закладки живуть в Obsidian, бо для мене закладка корисніша, коли до неї можна дописати зміст, чи поєднати з іншими.

Останній рік також багато користуюся канвою (Obsidian Canvas) для планування та зберігання ідей. Як я вже не раз писав, мені легше сприймати таку інформацію, коли вона викладена на канву. До речі, також в Obsidian можна додавати й зображення. Та й взагалі будь-що — бо нотатки це файли в директорії. Але я обмежуюсь ілюстраціями.

Якщо починати працювати з Obsidian, я б радив не ускладнювати, а спочатку виробити звичку записувати знахідки. (Як варіант, можна вести інженерний щоденник — це коли документують, над чим працювали та що виявили.) Коли нотаток буде багато, то можна вже дивитися — чи влаштовує пошук, або потрібна система організації.

З інструментів раджу встановити Omnisearch - це як раз для ще кращого пошуку. Та друге, спробувати глобальну комбінацію для пошуку в нотатках — база повинна бути завжди близько.

🏄‍♂️ В колах самоменеджерів ходить така фраза, як “впасти з воза” (fall off the wagon): це коли ти припиняєш підтримувати систему. Далі на цей віз треба залізти та їхати далі. Проте мені більше подобається не віз, а човен чи навіть дошка для серфінгу: бо коли “впадаєш з човна”, вода — задачі — нікуди не зникає, а навпаки, тепер доведеться вигрібати поточні справи вручну, поки не залізеш назад.

Для мене головною проблемою із відновленням системи є — що робити з попереднім списком задач? Продовжувати як є — морально дуже важко. Викинути — ризиковано, бо завжди там сидітиме пара задач “з другого квадранту”, які потрібно зробити обовʼязково, навіть якщо час минув. Насправді навіть щось з нього викинути теж важко. Окрім утоплених витрат, взагалі важко (мені?) відмовлятися від задуманого.

Тут важливо згадати, що причиною падіння з човна саме й був поточний список задач. Ну тобто так, можна звинуватити обставини, але якби список був чітко з важливих речей, то не було б проблеми до нього повернутися. Але ні, список заріс бурʼяном. Тепер він відштовхує, та ми обираємо вигрібати вручну. Можна сказати, що повернутися в човен ще складніше, ніж почати.

Допоможе прорідити список система “мабуть/колись”. До “мабуть/колись” менше вимог, тому від неї значно менше стресу. Все зі старого списку, що не потребує невідкладного виконання, може йти в “мабуть/колись” та сидіти там… а хоч довічно. Головне, що ми й не забудемо нічого, і зобовʼязань не беремо зайвих. (А ще краще переносити задачі в “мабуть/колись” раніше, ще на тижневому огляді, як тільки ясно, що поки на них немає часу.)

🎧 Давайте таку пʼятничну тему: що слухати під час роботи? В тиші сидіти гарно, коли настрій закопатися у роботу. Але для не таких гіперцікавих справ доводиться щось увімкнути.

Я для себе чітко розумію, що це повинна бути музика. Багато часу працював із відео чи серіалами на фоні, та вони створюють гірший, розсіяний стан. Можливо, через те, що на відео завжди можна відвернутися, навіть коли воно не дуже цікаве. А музика створює глибші стани.

Також мені не можна ставити музику, якою можна зацікавитись, бо невдовзі полізу роздивлятися альбоми, а далі вже Вікіпедію читати. Краще якесь радіо або довгий плейлист з фоновою музикою.

♥️ jungletrain.net - це мій поточний фаворит. Музика 24/7 без передач та реклами. Джангл для мене як раз ідеальний баланс між фоновим та цікавим, та — що важливо — стабільний правильний BPM.

@ThePrimeThanatos на YouTube - тут 24/7 синтвейв. Я взагалі люблю синт-всяке, але це трохи не мій робочий темп.

Ще багато плейлистів в Apple Music є хороших. Jazz Soul Cafe та [Piano Bar](http s://music.apple.com/ua/playlist/piano-bar/pl.fc0d9d21c13c46149110dfd8dd844896) часто вмикаю.

🎶 А ви що слухаєте за роботою?

Сьогодні в моменті ясності розуму збагнув, що моє життя ходить по колу. Це коло ставлення до життєвих справ, яке фактично задає тон всьому іншому.

🐹 Режим хомʼячка — це коли робиш те, що спадає в очі. Згадав — зробив, не згадав… не зробив. Звісно, здебільшого робиться гостре. А також багато цікавого; особливо цікаво починати нові справи, а не закінчувати старі нудні. В такому режимі можна теж робити круті речі, але рідко ті, що не вимагають від себе уваги.

🧨 Накопичення роботи — зазвичай з таким ставленням стає дедалі більше справ. До того ж справи, які були важливі, але не термінові, не робляться, та згодом стають терміновими. Поступово “режим хомʼячка” створює більше та більше стресу.

💥 Криза — тиск росте, росте, та нарешті просто вимагає організуватися. На щастя, я знаю, як це робити, бо досвід є. (Власне, з першої кризи та першого пошуку рішення все й почалося.)

🧹 Організація — задачі складаються до купи, розставляються пріоритети, відбувається належне планування, та нарешті стає зрозуміло, що куди. На початку це страшно та неприємно робити, зате як почнеш, то просто найкраще відчуття на світі — бачити ясність після багнюки в голові.

🌸 Ефективність — з налагодженою системою робити прогрес стає легко! Навіть ті проєкти, на які хом’ячок дивився як на фантазії, піддаються аналізу та поступовому прогресу. А ти згадуєш ще більше цілей. (Ідеї люблять порожню голову!)

🌊 Забагато зайвого — з такою легкістю можна не помітити та взяти на себе надто багато задач. Ба більше, мені завжди вдається знайти забагато неважливих задач. Та система, що чудово розвʼязала кризу з десяти складних проєктів, захлинається в сотні забаганок.

😵 Та все починається наново — система розвалюється, та я знову починаю робити те, що горить або цікавить. До нової кризи…

Гадаю, дуже цінно знайти свої цикли, бо тоді можна бачити майбутнє та навіть виправляти його. Наприклад, збираю зараз “ящик інструментів” - перелік підходів, які допомагають в організації. Якщо ще й нагадати собі про цей “ящик” запланованим нагадуванням, можна вийти з кризи скоріше. А якщо знати, що забагато задач ведуть до захлинання, можна свідомо та впевнено їм відмовляти, та довше залишатися “на хвилі”. 🏄

Останній рік я широко використовую Reminders. Поділюся надбаннями. Щоправда, для зберігання задач він мені не зайшов. Коли я почав працювати з ним активно — певно, головне, що багато редагувати задачі, а не тільки додавати та видаляти — то синхронізація з телефоном роз`їхалася. З таким застереженням давайте далі.

Якщо ти ніколи на них не дивився, то - Reminders зараз досить просунутий застосунок. В ньому є і багато списків, навіть теки для них. Є “розумні” списки — тобто пошук за критеріями. Є нагадування за часом та локацією. Можливість додати нотатки та навіть зображення. URL в нотатках автоматично стають “підкресленими” - дрібниця, але зручно.

Reminders гарні насамперед тим, що вони вбудовані, а значить, навколо них є ціла екосистема застосунків. Від календарних програм до iStat Menus. Та й цілий фреймворк EventKit є.

(До речі: подумав — а чому б не зробити CLI для цього фреймворку? Та дійсно, вже хтось зробив reminders-cli! Дуже круто, але є нюанс: в моделі безпеки Apple не можна надати право доступу до чогось консольному застосунку. Тільки всьому терміналу. Хотілося б дослідити пізніше, але поки не впевнений, що я хочу відкривати настільки широкі ворота).

Проте для мене головне, що Reminders найзручніші для Siri. Тому в них найлегше додавати думки на ходу. Тут порада: Add XXX to Reminders працює дослівно, а Remind me about XXX інтерпретує фразу. Інколи я додаю просто думки чи нагадування, які потім обробляю в кінці дня. Для того корисна дослівна форма. Але також можна відразу додати нагадування на час, причому як at 5 PM, так і in 30 minutes працює, та робить мене в 9 разів пунктуальнішим.

Це були умовно “нагадування на сьогодні”. В мене ще є “нагадування на майбутнє”, більш стабільні, тому для них окремий список — щоб не плутати. Здебільшого вони повторювані, і це ще одна гарна фіча. Повторення тут максимально потужне, я поки не стикався з неможливим графіком. Наприклад, можна зробити “останній робочий день місяця”. А можна й “кожні 6 тижнів”. Мої довготривалі розклади наразі живуть тут. (Є й нагадування на майбутнє, але без повторень.)

А ще можна зробити нагадування по локації. Я так для себе розвʼязав проблему, що на СТО вимикають фари. Нормально вони в мене в авторежимі, тому про вимкнені я зазвичай дізнавався вже коли опинюся на першій темній дорозі, бо вночі під ліхтарями не помічаю. Отже, зробив нагадування коли залишаю локацію СТО, працює бездоганно (та повторюється само, аж поки не поставиш галочку.)

Та останній режим використання — як прості списки з галочкою. Дуже обмежено, щоб не загубилося в інших системах, але й не розрослося саме. Є традиційний список покупок, є списки для окремих магазинів чи навіть інтернет-магазинів. Є “що приготувати”, “що подивитись” та “цікаві ресторани”. Такий список можна зробити спільним.

Для мене Reminders закривають ту маленьку нішу, де звичайний список в Obsidian не впорається: бо потрібні нагадування, потрібна взаємодія з системою тощо. Це чудова проста програма для такої потреби.