#Танці

💃🕺 Вітаю на Тижні Танців на моєму каналі! Цього року я перевідкрив для себе забуте захоплення — соціальні танці, а саме сальсу та бачату. Затягнути когось нового танцювати — приблизно так само складно, як переконати, що Dark Souls це не знущання з геймерів, а гра, яка здатна принести більше задоволення ніж будь-яка інша. Після періоду навчання, звісно. Але на цьому схожість соціальних танців з Dark Souls не закінчується.

🎲 Не вийде просто “лупасити по кнопках”. Як і Dark Souls, танці існують на взаємодії відчуттів та інтелекту. Кожний початий рух доведеться закінчувати. Темп, ритм, спостереження та влучно обрані рухи — головне. Як і в Dark Souls, тобі доведеться зазирати в майбутнє та бути готовим реагувати та ініціювати.

🎁 Куди б ти не пішов, завжди знайдеш щось цікаве. Прогресія в танці цілком залежить від тебе, та на кожному тренуванні та вечірці ти збираєш для себе нові елементи. Як і в Dark Souls, це не мета, а завжди присутній фактор відкриття та розвитку. В танцях приємно прийти в нову групу, бо навіть з одного заняття ти дізнаєшся щось нове.

♾️ Справжня Dark Souls починається у PVP. Справжні танці починаються в імпровізації. Так, танцювати заздалегідь підготовані та домовлені комбінації — так само задовольняє, як проходити знайомих босів знайомими тактиками. Але звільнись від того і в тобі прокинеться творчість.

🏋️ Як і в Dark Souls, ти є ключем до власного успіху. Немає нічого неможливого, втім немає й коротких шляхів. Тільки практика, тільки “git gud” перетворює танець зі стресового, гіпертривожного заняття новачка в безтурботний стан потоку. Та, чорт забирай, той стан потоку вартий, щоб за нього кілька разів повернутися до багаття!

🌞 Як і Dark Souls, танці — місце для веселої кооперації. Хоч перед кожним з нас стоїть власний шлях та власні випробування, ніхто не проходить його наодинці. (В соціальних танцях, на відміну від Dark Souls, буквально.) Ти можеш очікувати на доброзичливу атмосферу, підтримку та допомогу. Як і в Dark Souls, те, що тобі здається неможливим, раптом виходить завдяки вдалому партнеру.

🎳 When in doubt, roll it out. Need I say more?

Якщо подивитися збоку на соціальний танець — мою улюблену сальсу, наприклад — то не є очевидним, що в танцюристів різні ролі. Обидва рухаються в музику, щось там роблять. Може в тебе є досвід клубних танців, там теж кожний танцює сам за себе, як хоче. Чи досвід будь-якого парного спорту, хай то бадмінтон чи бокс. Пара працює на спільний результат, але кожен має рівну частину відповідальності.

Коли приходиш перший раз на тренування з сальси чи бачати, це відчуття може підсилитися. Ось кроки хлопчиків, ось кроки дівчаток… Вивчили? Тепер стаємо в пару, робимо те ж саме.

Втім, це зовсім не так. В соціальних танцях є дві чітких, суворих ролі: ведучий та ведена, лідер та фоловер. Вони відрізняються не тільки кроками чи рухами — вони мають фундаментально різні задачі. Настільки різні, що партнери вкрай рідко міняються ролями — справа тут не в тому, щоб вивчити чужі рухи. Чоловіку властиво вести, а жінці — вестися. (Тут дисклеймер, що люди різні, та кожен сам обирає свою роль.)

Соціальний танець — це не синхронне плавання. Це завжди заклик та відповідь. Це дуже важливо зрозуміти, бо в цьому і є танець. Успіх танцю, задоволення від танцю не в тому, щоб гарно станцювати свою частину, а у звʼязку між партнерами та вдалому виконанню власної ролі в цьому асиметричному союзі.

Ведення — це, власне коли лідер власними рухами та жестами пояснює фоловеру, що далі робити.Хоча теоретично вести можна будь-якими рухами, на практиці існує певна “мова жестів”, в якої в кожного свій “словниковий запас”.

Отже, роль лідера - “вести”. З попередньої крайності (кожен танцює сам за себе) можна перестрибнути в протилежну — що ведення це керування рухами партнерки. Я хочу, щоб вона йшла — я її тягну. Хочу, щоб повернулася — кручу. І так далі. Таке ведення придушує потенціал фоловера. Натомість лідер власним веденням утворює простір, в якому може розкритися фоловер. До того ж вести — значить ще й вирішувати, що танцювати далі, створювати структуру танцю. (Ну й це наче очевидно, в той же ж час ти встигаєш танцювати за себе.)

Роль фоловера - “слідувати”. Хоча це звучить дуже просто (ну роби те, що тобі показують — та й усе), я до кінця не розумію, як партнеркам вдається! Почнемо з того, що слідувати — значить відповідати веденню лідера. Не робити рухів, які йдуть всупереч веденню. (Типова помилка початківця — починати власну партію ще до того, як відбулося ведення.) Але ж от в чому парадокс — ведення не задає всі рухи. Це ж навіть фізично неможливо! Натомість задача фоловера — наповнити створену лідером структуру власним стилем.

Ось так виходить воно все складно. Зі сторони й не зрозуміти.

Всі тут знають, як я люблю вести нотатки — тож нічого дивного, що й танцювальні комбінації захотілося записувати. Але як? Я був здивований дізнатися, що гарного способу… практично немає!

Я наївно вирішив, що для танців існує щось схоже на музичну грамоту. Знайшов, наприклад, нотацію Бенеша та Лабанотацію. Але — на відміну від музичної партитури, ними практично ніхто не користується.

Зазвичай текстом танці записуються через вже відомі “примітиви”, наприклад - “базовий крок”, “хамерлок”, “болеро”. Що вони всі значать — треба, щоб тобі показали. Влучних описів “з нуля” я поки не бачив. І тут друга проблема — багато рухів не мають назви взагалі, а отже передаються суто на практиці.

Що веде мене до наступного висновку… танець не зберігається у письмовій формі! Ми можемо читати письменні твори тисячолітньої давнини, можемо відтворити музику Моцарта такою, якою вона була. А танці — ні! Всі танці, які ми знаємо, збереглися через передачу від вчителя до учня. І це, на мою думку, дуже особливо! Ти стаєш причетний до справжньої усної традиції.

(З появою відео ситуація змінилася, бо по відео вже можна спробувати відтворити танець, яким він був. Це не так легко, як здається — але принаймні можливо.)

А ще цікаво було помітити, що думати про танці це теж особливий режим. Я звик думати словами, але про танці думаєш… тілом? Це як… дізнатися, що в Вімі є не тільки режим команд та режим вставки, а ще й візуальний режим! Надихає!

(Ну й сумніваюся, що LLM на щось здатні в цій галузі. )

Певно, такої теми ніхто не очікував на моєму каналі! Втім, я гадаю це розуміння позбавить вас деяких перешкод до захоплення танцями. Особливо чоловіків.

Коли я починав займатися соціальними танцями, то в мене на той час було дві ментальні моделі.

Перша — я танцюю з дівчиною, бо в мене є намір з нею спати. Гадаю, в більшості чоловіків саме таке ставлення до танців, якщо та коли вони вже до них доходять. Десь в клубі, на дискотеці тощо. І це цілком нормальна причина танцювати!

Але як тільки ти приходиш вчитися танцю, то ця модель терпить повний розгром, бо тобі доведеться танцювати з довгою низкою дівчат, з якими спати ти не будеш. Суто обʼєктивно.

Та на такий випадок зʼявляється друга ментальна модель — цей танець позбавлений сексуального змісту, це не більше ніж вправа. Звісно, можна й так танцювати. Але тепер ми маємо інший когнітивний дисонанс: соціальні танці сповнені сексуальності. Танцювати їх “як вправу” це як їсти кашу без масла… та без солі.

З цими двома крайностями в голові танцювати просто некомфортно. Ти постійно знаходишся в стресі: це не надто близька позиція? якщо я тримаю її рукою за голий живіт, що це каже про мої наміри? і з такими думками ти ніколи не просунешся в танцях.

Ох, багато мені було потрібно часу, щоб знайти простір посередині. Безпечний простір! Бо так, танець невідʼємно сексуальний, але ця сексуальність обмежена безпечними кордонами. Насамперед танець — це танець, та не зобовʼязує ні до чого. Та завдяки наявності цих кордонів партнери можуть розслабитися та проявляти себе впевнено та без обтяжень.

Та тоді можна з задоволенням танцювати з ким завгодно скільки завгодно, послабити свої вимоги, навчитися проявляти себе та розуміти себе, та взагалі відкрити в житті новий вимір. Дякую за увагу, в мене все.

💃🕺 Тиждень танців закінчується. З понеділка повертаємось до простих, зрозумілих речей — інфраструктури, архітектури, програмування.

Хочу закінчити по те, як соціальні танці допомагають в житті.

Часто чоловіки уникають танців через те, що це “дівчаче заняття”. Втім, як я писав, соціальні парні танці навпаки ставлять чоловіків та жінок в суворі гендерні ролі. Ти не просто є присутнім в жіночій компанії, ти ведеш, ти ставиш тон, ти керуєш. Бути лідером в танці — це первісно маскулінне проявлення.

Втім виявляється, що це не так просто! Ведення вимагає впевненості в собі. Практика лідерства в безпечному середовищі танців допомагає знайти ті ж якості у житті, зрозуміти — що це взагалі таке — вести, проявляти ініціативу, думати наперед. Я просто не знаю, де ти ще знайдеш таку практику в такому обсязі, якщо не в танцях.

Також, зазначу, що соціальні танцюристи утворюють дуже дружні спільноти. Це особливе хобі, тут немає явної конкуренції. Зате танець — це завжди робота на двох! (Окремо стоїть сальса руеда де касіно, де взагалі всі стоять в одному колі та партнери обмінюються майже після кожного руху.) Отже, партнери дійсно потрібні один одному та зацікавлені в спільному зростанні. На тренуваннях завжди доброзичлива атмосфера.

Пишу це та збираюся на наступне тренування. Де, знаю, доведеться трохи подумати, трохи напружитися, трохи навчитися, де буде весело, буде успіх, буде радість, буде зростання, буде весело. Чудові плани на пʼятницю, хіба ні?